Сценарій заходу
Виходять
ведучі. Музичний фон – мелодія Vivanos
From Souvenirs to Souvenirs
Вед.1: Коли я дивлюсь на глобус, то згадую чарівника Оле
Лукойє, який легким порухом руки відкривав свою чарівну парасольку і повертав
кулю глобуса, щоб запросити нас у подорож по сторінках літератури
відкриває
парасольку, ведучий повертає глобус
Вед.2: А ми сьогодні оглядаєм глобус, щоб зрозуміти, яка
різноманітна наша Земля за природними умовами, скільки народів населяють її.
Вед 1: І кожен
з цих народів має свою культуру, мистецтво. Кожен народ має свого представника
в океані літератури, яким пишаються не тільки співвітчизники, але й читачі
всього світу.
Вед : Реалії
життя ХХІ ст.. змушують сучасну людину жити в досить напруженому темпі. Проте в
гонитві за досягненням своєї чергової мети вона зупиняється, вражено дивиться
на навколишній світ. Їй хочеться відпочити: прочитати книгу улюбленого
письменника, послухати пісню, відвідати театр, поринути у
світ прекрасного, де душа людини, мов кришталевий келих, буде
наповнюватися магією мистецтва.
Вед 1:
Сьогодні ми спробуємо полинути в подорож сторінками чудової країни – її
Величності зарубіжної Літератури. Володимир Висоцький говорив: « Щастя –
це подорож. Не обов’язково з переміною місця: подорож може бути в душу іншої людини
– у світ письменника, поета…»
Звучить музика Й.Штрауса Radetzki
March/
У зал входить королева
Література
На білих і пожовклих сторінках
Життя в потоках розмаїтих плине…
Читач блукає і мандрує по морях
З улюбленцем премудрої Афіни,
Шукає з Фаустом молодощів шлях,
З Овідієм сумує на чужині,
І Дон Кіхотів поділяє гнів
В борні з ворожим плем’ям вітряків
Королева: Я, королева Література, рада вітати на нашому святі і улюблених персонажів
світового письменництва і друзів – читачів. Лише в моїх володіннях ви осягнете
найвищу мудрість життя, пізнаєте насолоду спілкування, почерпнете зі скарбниці
духовного добра і гармонії. Тож пізнавайте разом з нами, осягайте разом з нами,
насолоджуйтесь разом з нами.
Зевс:. А що це? У руках богині Еріди, як тисячі років тому, я бачу золоте яблуко.
Афіна: Невже богиня замислила чвари? Може бал має розпалити нову Троянську
війну? О, батьку всіх богів, дозволь негайно зупинити Еріду.
Зевс: Я не дозволю ошукати гостей! (Б’є громовицею у землю)
Еріда: О, Зевсе, я не прийшла сюди з
лихими намірами. Сьогодні особливий день. І яблуко я подарую тому, кого
королева Література визнає найкращим персонажем з присутніх у залі.
Афіна: Але найпрекраснішою Паріс визнав
Афродіту.
Еріда: На світі ніхто не зрівняється з
красою Афродіти. Золоте яблуко ж на цей раз отримає гість, що найбільше
втілився в образ. Враховуватиметься зовнішність, акторське мистецтво і
активність у святі. Тож хай щастить усім, а Фортуна обере найкращого!
Зевс: Нехай так і станеться!
Ведучий: Я знаю одну літературну
особу, яка в своєму житті не спала понад тисячу ночей!
Ведуча: Може ти хотів сказати навпаки –
спала довгих триста років? Це спляча красуня Ш.Перро.
Ведучий: Ні, я не помилився, саме не
спала. Це чарівна і розумна східна красуня, яка врятувала життя тисячам
арабських принцес.
Ведуча: О, це неперевешена Шахразада, вона
і зараз про щось розповідає Шагріярові.
Шахразада підходить до ведучих у супроводі Шагріяра
Шагріяр: Клянусь аллахом, я не зустрічав жінки з
гострішим розумом, кмітливішої, освіченішої та благороднішої натурою, аніж
Шахразада, дочка арабського вазіра. О, які солодкі, гарні , вишукані і приємні
її розповіді про морські подорожі, неймовірні пригоди шляхетних та розумних
шейхів
Шахразада: Куди там цим історіям до
тих, які я можу розповісти наступної ночі, якщо ти, царю, помилуєш мене і я
залишусь живою.
Шагріяр: Клянусь Аллахом, я не вб’ю
тебе, бо ти знаєш дивовижні розповіді і їм не має ліку.
Шахразада: Я розповім тобі, царю, про
відважного мореплавця Синдбада, про благородного і справедливого Алі – Бабу,
про ніжне і вірне кохання Аладіна і Будур, про золотоносну антилопу і каліфа –
лелеку, про чесних і щирих людей, які
перемогли мудрістю і працею зло. А хто не зможе послухати моїх казок,
нехай прочитає збірочку “Тисяча і одна ніч”.
Королева: Нехай мудрість і краса східних казок стануть нам усім у
пригоді.
Танець у східному стилі
Вед 1: Кожна
дівчинка мріє хоч би раз побувати на місці Попелюшки: сісти в чарівну карету,
потрапити на бал, зустріти свого принца
Вед 2: А кожен
юнак бажав би знайти кришталевий черевичок, який подарує йому щасливе кохання
Інсценізація
казки «Попелюшка»
(заходить
мачуха і дві доньки)
МАЧУХА:Чорногрудко!
Ледацюго!
Слухаю вас, матінко
Мачуха: Мачуха:ене з
моїми доньками запросили на бал да самого короля.Ти мусиш прибрати в кімнатах,
попрати, приготувати їжу, прчесати та одягнути дівчат
Попелюшка: Слухаюсь, матінко
Мачуха: Ти ще голос
подаєш, негіднице! Йди і поклич сюди моїх доньок
І донька: Кликали,
мамо?
Мачуха: Кликала,
рідна донечко.Яку сукню ти вдягнешна бал?
І донька: Я вберуся в в сукню з червоного оксамиту й начеплю оздоби, які привезли
мені з Англії
ІІ донька: А я
вдеруся в буденну сукню, яле соя накадка
буде прикрашена золотими квітами.А ще діамантове намисто, такого нікого немає!
І донька: А ти не хочеш поїхати на бал?
Попелюшка: Ой, сестриці, не смійтеся з мене! Чи личить мені там бути?
Мачуха: А й справді,
усі сміялися б, якби побачили на балу Чорногузку!
Ведучий
Затишно дітям
в пазусі казок,
Отак би й
слухав про царя Салтана.
Або про те, як
весело козак
Обманював
турецького султана.
Ведучий
: Спит Золушка сладко. Уснула надовго принцеса.
И Синюю Бороду
все еще молит жена.
А сын
дровосека вернулся из темного леса,
И тень людоїда
уже малышу не страшна
Ведучий: Про
карих коней з полуменем грив,
Про чаклуна,
що все на світі може.
І хтоб там що
не говорив,
Разом: А
згине зло! І правда переможе
Вед 1.:
Література допомогла нам повірити в те, що добро обов’язково переможе зло,
а любов – це нагорода за вірність і щирість почуттів
Вед 2: Разом з
улюбленими героями ми вчилися розуміти сильних і проявляти милосердя до
слабких. Ми розгадували таємниці і знаходили відповіді, шукали скарби і
зрозуміли, що скарб – це дружба і любов.
Інсценізація
повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»
Том І Беккі в
печері. Том і Гек знаходять скарб
Автор: Том і
Беккі не знали, скільки часу перебувають у печері.. Вони натрапили на джерело і
вирішили перепочити.
Беккі: Томе, я
так хочу їсти!
Том: Пам’ятаєш,
що це?( дістає з кишені)
Беккі: Наш
весільний пиріг. Я сховала його, коли снідали в лісі. Хотіла покласти його на
ніч під подушку, як ото роблять дорослі дівчата, щоб мені приснився ти…
Том: Беркі, ти
можеш витримати, як я тобі щось скажу? Тобі потрібно залишитись тут, біля
питної води. А я залишу тобі кінець шворки, а сам піду, тримаючи її другий
кінець, шукати коридор, що виведе до виходу.
Беккі: Томе, я
чекатиму тебе тут, тільки обіцяй мені частіше повертатися і розмовляти зі
мною. Будь зі мною поруч до останньої хвилини, бо вона скоро настане.
Том: Беккі, я
неодмінно знайду вихід з печери і ми врятуємось.
Автор: Тому
таки вдалось знайти розколину в печері, через яку їм вдалося вибратися
із пастки, в якій діти перебували три дні і три ночі. Та пригоди Тома
Сойєра на цьому не припиняються.
Ведуча: До нас наближається рицар, що
ховає своє обличчя в плащі.
До ведучих підходить Айвенго.
Айвенго: Обставини змушують мене приховувати
своє обличчя. Де би я не мандрував у своїй країні, я не мав потреби у чиємусь
захисті, окрім власного доброго меча і вірної прислуги. Моя присутність
викликана бажанням прийняти участь у рицарському турнірі в Ашбі. Перемогти
Буагільбера – справа честі. Допоможе мені в цьому обітниця, складена королю Річардові
Левове серце, кохання до леді Ровени та
вірні друзі. Я закликаю юних рицарів не зраджувати власному слову, вірі і своєму серцю! До
зустрічі на рицарському турнірі!
Ведучий: Надіємось,
ніхто з присутніх не видасть таємниці рицаря Айвенго.
Вед
Пеппі Довгапанчоха:
Я- Пеппі. А ви хто такі? Учителі. Співчуваю вам. Ви мусите все вчити,
читати, вчити учнів. Бідні ви бідні я теж один день була у школі, мені зовсім
не сподобалося там. Учителі нічого не знають , тому і запитують про все учнів.
І взагалі дорослі поводяться неправильно: сплять головою на подушці. А на
подушку що треба класти? Правильно!
Ноги! А їсти треба тільки шоколад, цукерки, тістечка, морозиво
Я знаю в аргентинській школі поблизу є цукеркова фабрика і від нею
відведено трубу просто в клас, тому цукерки сипляться туди весь час, і в дітей
повно роботи- треба їх їсти
Вед. А що роблять учителі?
Пеппі: Як що. підбирають за дітьми папірці! Хочете в таку школу?
Читають вони тільки в п’ятницю, та й то- якщо знайдеться книжка. А книжка ніколи не знаходиться. Ось так
Вед 1: А от є
така книга, яка в 2002 році Нобелівським інститутом в Осло визначена
«Кращим художнім твором в Історії людства».
Вед Ним став роман Сервантеса «Дон Кіхот»
Вед 2: Нині ця
книга є найбільш читаною у світі після Біблії. Щороку, 23 квітня, в день смерті
автора, на батьківщині письменника відзначають безперервним читанням роману
«Дон Кіхот», який в Іспанії називають «нашою Біблією». Читці змінюють один
одного протягом 48 годин.
Вед 1: Лицар
Сумного Образу, премудрий гідальго, Дон Кіхот. Він став символоми безкорисливого
служіння добру і справедливості, готовності до боротьби зі злом,
незважаючи ні
на які перешкоди.
Читець 1
О, Дон Кіхоте
мій, натхненнику богеми!
Хай з тебе
юрмами глузують мудраки,
А нам твоє
життя понад усі поеми:
Не мали рації,
їй Богу, вітряки!
Воюй, воюй із
ними і забудь,
Що справжні
кріпості існують ще на світі.
За подвиги
достойно вознесуть
Тобі хвалу у
ХХІ столітті.
Інсценізація
роману «Дон Кіхот»
Ведучий: Що це за гамір біля входу?
Ведуча: Та це ж наш
хитромудрий гідальго Дон Кіхот із Ламанчі та його незмінний зброєносець Санчо!
Дон Кіхот: Фортуна
сприяє нашим рицарським задумам понад усі сподівання.
Поглянь, друже мій Санчо, що там видніється попереду: то тридцять, якщо
не
більше, потворних велетнів, що з ними я
наважився воювати і всіх до ночі
перебити!
Санчо: Та де ж ті велетні?
Дон Кіхот: Он там, хіба не бачиш?
Глянь які них довжелезні руки,
велетенські голови! (Кидається
вперед) Стійте, боягузи, адже
на вас нападає доблесний рицар!
Санчо: Та що ж ви , пане, кажете? То ж не велетні,
не потвори, а почесні гості літературного балу! Ой, пане,
а які тут вродливі панянки!
Дон Кіхот: Я вже не раз казав тобі, Санчо, що ти надто на язик метливий і , хоч на розум тупуватий,
можеш часом і правду казати. А глянь-но чи немає серед них
Дульсінеї Тобосської? Вона не поступиться
жодній у світі принцесі. Зваж іще на те, що не всі дами, яких оспівують поети, справжні і дійсно сущі
істоти? Жодна
не зрівняється з дамою мого серця Дульсінеєю!
Для мене вона найчеснородніша в цілім
світі принцеса! Пошукаймо її щонайшвидше, мій друже!
Вед 1.Лицар
Сумного Образу і досі долає свій нелегкий шлях, тепер вже духовними дорогами
людства. Одні вважають його божевільним, інші – велетнем
Ведуча: Спостережливий читач вже мав
помітити, що впродовж усіх віків її
Величності королеві Літературі жодного разу не
зрадила тема кохання. Трістан та Ізольда
Ведучий: Орфей та Еврідіка,
Ведуча: Хосров та Ширін,
Ведучий:
Пігмаліон та Галатея
Ведуча:
Лейла та Меджнун
Ведучий:
Одіссей та Пенелопа
Ведуча:
Нам не вистачить часу, щоб перелічити тих, чиє кохання оспівала
Література.
Ведучий:
Та добре пам’ятаємо:
”Сумніших оповідей не знайдете, ніж про любов Ромео і Джульєтти
Джульєтта.
Як ти зайшов сюди, скажи, й навіщо?
Як міг ти перелізти через мур?
Адже високий він і неприступний
Згадай-но хто ти; смерть тебе спіткає,
Як з наших хто тебе застане тут.
Ромео. Кохання
принесло мене на крилах.
І не могли цьому
завадить мури;
Кохання може все і все здолає, -
Твоя рідня мені не перешкода.
Джульєтта. Моє лице ховає маска ночі,
Але на нім пала дівочий стид.
Що ти в цю ніч мої слова підслухав.
Хотіла б я
пристойність зберегти,
Від слів своїх відмовитись хотіла б,
Хотіла б я... та годі прикидатись!
Мене
ти любиш? Знаю, скажеш: „Так”...
Тобі я вірю, з мене досить слова.
Ромео. Клянусь
цим місяцем благословенним,
Що сріблом облива верхи дерев...
Джульєтта.
О, не клянись місяцем зрадливим,
Який так часто змінює свій вигляд,
Щоб не змінилася твоя любов.
Ромео. То чим я
поклянусь?
Джульєтта.
Не треба зовсім.
Або, як хочеш, поклянись собою –
Душі моєї чарівним кумиром, -
І я повірю...
Ведуча: Як сказав поет
:”Тільки закоханий має право на звання людини”
Він — Я жить без тебя не могу,
Я с первого дня это понял...
Как будто на полном скаку
Коня вдруг над пропастью поднял.
Вона И я без тебя не могу.
Я столько ждала! И устала.
Как будто на белом снегу
Гроза мою душу застала.
Він Сошлись, разминулись пути,
Но он ей звонил отовсюду.
И тихо просил: «Не грусти...»
И тихое слышалось: «Буду...»
Вона Однажды на полном скаку
С коня он свалился на съемках...
— Я жить без тебя не могу,—
Она ему шепчет в потемках.
Він Он бредил... Но сила любви
Вновь к жизни его возвращала.
И смерть уступила: «Живи!»
И все начиналось сначала.
Він Я жить без тебя не могу...—
Он ей улыбался устало,
— А помнишь на белом снегу
Гроза тебя как-то застала?
Вона Прилипли снежинки к виску.
И капли росы на ресницах...
Я жить без тебя не смогу
Ведуча: Скільки друзів сьогодні обєднала література!
Ведучий: Зваж, різних віків, різних
країн і народів, герої різних авторів в одному залі. Всі танцюють,
посміхаються, відчувають себе щасливими.
Ведуча: Таке диво може подарувати лише її величність Література.
Ведучий: А, як ти гадаєш, казкові
феї можуть виконувати бажання?
Ведуча: Я впевнена – можуть. Але для
здійснення бажання треба промовити
чарівні слова, або махнути чарівною
паличкою.
Ведучий: палички у мене немає, а чарівні слова ми
назвемо з тобою разом Рекс, пекс, фекс (промовляють разом). Хочу подарувати
тобі пісню про кохання.
Пісні на слова Цвєтаєвої
Музичний фон – циганська мелодія
Ведуча: Чи ти чуєш:
звідкілясь ледь чутно лине циганська
мелодія?
Ведучий: Це наближається натовп
циган.
Ведуча: Есмеральда, Кармен, Земфіра,
Алеко, Аза – цих яскравих героїв
неможливо забути. Скільки в них енергії, азарту ...
Ведучий: Свободи і широти душі
Ведуча: Давай подивимось циганський танець.
Цигани виконують танець
Вед В курсі
зарубіжної літератури є твори , які
розповідають про історію нашого народу, історію України
Вед
Це Величний
твір «Тарас Бульба»,
Вед Тарас. А повернися-но, сину! Ото кумедний ти
який. Що це на вас за попівські підрясники? І отак всі ходять в академії?
Стійте, стійте! Дайте мені роздивитися на вас гарненько – які ж довгі на вас
свитки! Оце свитки! Таких свиток ще й на світі не було. А побіжи котрий-небудь
з вас! Я подивлюся, чи не гупнеться він на землю, заплутавшись у поли.
Остап. Не смійся, не
смійся, батьку!
Тарас. Дивись ти,
який пишний! А чого ж би й не сміятися?
Остап. Та так, хоч ти
мені й батько, а як будеш сміятися, то, їй-богу, одлупцюю.
Тарас. Ах ти,
сякий-такий сину! Як, батька?
Остап. Та хоч і
батька. За кривду не подивлюся й не поступлюся ні перед ким.
Тарас. Як же ти хочеш зі мною битися? Хіба навкулачки?
Остап. Та вже як
доведеться.
Тарас. Ну давай навкулачки!
Подивлюся я, що за людина ти в кулаці!
Матір. Дивіться, добрі люди: здурів старий! Зовсім
з’їхав з глузду! Діти приїхали додому, більше року їх не бачили, а він задумав
не знати що: навкулачки битися!
Тарас. Та він славно б’ється! Їй-богу, добре! Так,
що хоч би й не пробувати. Добрий буде козак! А ти, бельбесе, чого стоїш і руки
опустив? Чого ж ти, собачий сину, не лупцюєш мене?
Матір. Ото ще вигадав що! І спаде ж на думку отаке,
щоб дитина рідна била батька. Та чи до того тепер: дитя молоде, проїхало таку
путь, стомилося… Йому б тепер треба відпочити та попоїсти чого-небудь, а він
примушує його битися!
Тарас. Е, та ти мазунчик, як я бачу! Не слухай,
синку, матері: вона баба, вона нічого не знає. Які вам пестощі? Ваші пестощі –
чисте поле та добрий кінь: ось ваші пестощі! А бачите ось цю шаблю? Ось ваша
мати! А от краще я вас на тому ж таки тижні виряджу на Запорожжя. От де наука,
то наука! Там вам школа; там тільки наберетесь розуму.
Королева: ( під Марш Й.Штрауса) Настала чудова мить
проголосити найкращого. Нехай боги
винесуть своє рішення.
Зевс: О доню моя, наймудріша зі всіх богів,
Афіно! Твоє рішення.
Афіна:
......
Королева вручає яблуко під Марш Й.Штрауса.
Королева:
Зачитує програму зарубіжної літератури у віршах /Н.Н.Яворська/
Вед 2: Великий
Шіллер сказав, що література – це храм, в який можна ввійти лише з чистою
совістю і благородними намірами.
Вед 1: А наші
наміри – знайти відповіді на питання, які завжди хвилюють людину: що таке
щастя, якою є істинна любов, чи дійсно краса врятує світ?
Вед 1:
Пам’ятайте…
Читці по черзі
- ….що
саме віра Герди до Кая зробила її сильнішою від 12 богатирів
- Віра
у власні сили допомогла Робінзону Крузо вижити у скрутних обставинах
- Якщо
ти не зрадиш свою мрію, то казка про пурпурові вітрила стане дійсністю
- Ніколи
не втрачай надії – світ не без добрих людей і Дон Кіхоти завжди існують, навіть
в найжорстокішому світі.
- Не
покидайте бажання знайти істину в житті, як це робив Фауст, Гамлет, Болконський
- Умійте
відповідати за тих, кого приручили
- Навчіться
посміхатися зорям, як це робив маленький принц
- Знайдіть
свою щасливу зірку і поділіться її теплом з іншими
Ведуча: Як каже незрівнянна Мері
Поппінс, усе хороше коли-небудь закінчується.
Ведуча: Ми зичимо вам міцного здоров’я
Ведучий: Здобутків у праці, навчанні
Ведуча: Вірних друзів і чудових книг на все життя.
Ведучий: Запрошуємо вас на останній,
прощальний вальс.
Фінальна пісня
По слідах
героїв Гріна,
По книжках, що
любиш ти,
Під вітрилом
невидимим
Нам із друзями
пливти
Приспів
Нам книги
поради дають на роки,
У них ми
знаходим важливі думки.
Жага
відкриттів нам відома
Дороги у нас
не близькі
Як Ассоль ми
йдем до мрії
Принц вказав
шлях до зірок.
І не втратити
надію –
Це життєвий
наш урок
Ми навчилися
любити
У Шекспіра і
Гюго, -
У Толстого – в
мирі жити,
А
боротись - у Дефо
Поезія як стан душі.
Немає коментарів:
Дописати коментар