Позакласні заходи

Сценарій літературного свята

“Микола Гоголь – славний син України”

Твори письменника вже 155 років, після смерті автора, живуть власним життям, інтерес до них не спадає, а навпаки, творчість М. Гоголя знаходить у світі все нових шанувальників та дослідників. Літературознавці засвідчують, що нині Гоголь є одним з найбільш цитованих серед літературних імен слов’янського світу.

 І ведучий: Ось уже ціле століття триває суперечка: Гоголь – письменник російський чи український?

ІІ ведучий: Час довів, що Гоголь вніс неоціненний вклад у російську літературу, збагативши її новою тематикою та літературними прийомами, але й, як ніхто, масштабно і виразно відобразив у своїй творчості ментальні риси українського народу. Його можна порівняти тільки з Тарасом Шевченком. Щоправда, йшли вони до цього різними шляхами.

І ведучий: Усе життя Гоголя можна назвати дорогою. Як свідчать спогади сучасників, лише в дорозі він захоплювався, відчував натхнення й приплив нових сил. Дороги вели Гоголя до Москви і Петербурга, Рима і Парижа, Гамбурга та Єрусалима. Однак усі шляхи починалися з його рідного дому, з України, сюди завжди повертався думкою і душею.

ІІ ведучий: Так, без України не було б Гоголя, не було б його “Вечорів на хуторі біля Диканьки”, повiстi “Тарас Бульба” i збiрки “Миргород”, не було б “Мертвих душ” та інших творів. Гоголь i Україна — це єдине ціле, духовне, культурне, неповторне i невмируще...

І ведучий Видатний прозаїк, у душі Микола Васильович Гоголь завжди залишався ліриком. Тому  слово про нього повинно бути віршованим.

До Гоголя

Все Гоголя про Гоголя питаю –

Який він був? І в чому таїна,

Що сам собі усе про нього втаюю

Вночі він ближче, гірше завидна.

Всі таємниці вдень скресають льодом.

Стаєш нікчемним, гірш усіх нікчем,

Люблю його останнім перельотом

І небо замикаю тим ключем.

Душа летить із вирію за Гоголем

В гніздо пречистих і скорботних рук,

Душа моя відчайно незагоєна,

Їй дише вслід морозом Басаврюк.

А в небі тихо. І немає стелі.

І тільки видно, як віддалеки

Він хмарою химерною шинелі

Зігріє нам різдвянії зірки.

І тільки тужно, бо недоступитись,

І тільки журно, бо нема й нема.

До неба встати. З неба зір напитись.

Душа живе ще, хоч і смерть німа.

І.Драч.

– Як ви вважаєте, чому розмову про Гоголя ми починаємо з вірша українського поета?

(М. Гоголь має українське коріння, адже народився на Полтавщині, в селі Великі Сорочинці.)

 Вчитель Як би Ви не вважали, що добре знаєте Гоголя, він  стане Вам ще ближчим, якщо відвідаєте його рідні місця.( Олесь Гончар)

Погляньте на портрети  і скажіть , який,  на вашу думку вдалий?

1.Хоч скільки б ми  вдивлялися в портрети Гоголя, здається – його очі завжди щось ніби приховують. Таке враження складається, можливо, тому, що багато загадкового  й містичного було в житті письменника.

2.Портрет Гоголя ( робота Ф.А. Моллера) Тридцятидвохрічний Гоголь,  який уже встиг видати «Вечори на хуторі близь Диканьки» «Миргород» «Арабески» зображений художником у гарному настрої. Молода людина з спокійним виглядом очей ніби чує відгуки журналістів. Лукава усмішка на засмаглому обличчі говорить про здатність бачити смішне в усьому. А от дитячий вираз темно карих очей, довге волосся, просторий лоб, чорний монарший одяг говорить про незвичайність цієї людини.

 3. (Портрет Іванова.) Цей портрет не є парадним. Навпаки, відомий письменник зображений одягненим у домашньому халаті, і така деталь підкреслює душевну простоту й відкритість світові талановитого майстра. Його обличчя неначе випромінює доброту, привітність, щирість. На губах застигла трохи сумна посмішка. Погляд митця спрямований повз глядача, але здається. Що він дивиться в душу.

Учень. Загадки почалися від першого дня його життя. Тривалий час вважали, що Гоголь народився  у родовому маєтку Василівка. За іншою версією – в дорозі біля мосту через Псьол. Та невдовзі було з’ясовано, що з’явився він на світ у селі Великі Сороченці,  куди приїхала мати Марія  Іванівна, щоб зустрітися з лікарем Трохимовським.

Дитинство майбутнього письменника пройшло у батьківському маєтку Василівка, недалеко від якого було розташоване оспіване ним пізніше у «Вечорах на хуторі...» село Диканька.

Якось вночі після молебні молодому Василю Гоголю приснився сон, в якому йому було показане немовля - його майбутню дружину. Щоправда, він не повірив сну і скоро його забув. Невдовзі В.Гоголь у сусідів-поміщиків побачив семимісячну дівчинку і був вражений її подібністю до немовлят зі сну. Відтоді Василь Афанасійович почав часто гостювати в тій родині і любив подовгу бавитись ляльками зі своєю «нареченою» Марією. Коли дівчині у 1808 р. виповнилося 14 років, вони одружились. У Гоголів народилося 12 дітей, але вижили з них лише три доньки, а з шести синів - лише Микола. Батьки Гоголя були освіченими та творчими людьми. У їхнього далекого родича, власника великого маєтку, був домашній театр, у якому Василь Гоголь ставив п'єси і разом із дружиною виконував головні ролі. А їхній син Микола мав змогу користуватися багатою бібліотекою цього маєтку і перші свої вірші написав у п'ятирічному віці.

ІІ ведучий:  Найбільш “гоголівськими” є     місця на Полтавщині, де він народився, ріс і пізнавав світ. З особливою любов’ю були оспівані письменником Великі Сорочинці, Диканька, Миргород, Василівка -  Яновщина …

І ведучий: У свій час у Миколаївській церкві Марія Іванівна Гоголь – Яновська вимолювала життя і кращу долю для майбутнього сина. На честь цієї церкви і назвала вона новонародженого Миколою.

ІІ ведучий: Полтавське село Великі Сорочинці подарувало світові великого Гоголя. Саме у цьому скромному будиночку місцевого лікаря  Д.П. Трохимовського народився і провів перші тижні свого життя майбутній письменник 

І ведучий: Спасо – Преображенська церква у с. Великих Сорочинцях, де хрестили маленького Миколку

… У небагатий маєток батька – село Василівку – Яновщину, де минуло дитинство майбутнього письменника, привезли маленького Миколу.

ІІ ведучий: З Василівкою пов’язані перші світосприйняття Гоголя. Тут він уперше почув казки, перекази, українські пісні, усе те, що хвилювало і назавжди залишилося в його  серці.

І ведучий: Батько і мати письменника виховували дітей у дусі любові до Батьківщини, народу, навчали шанувати здобутки вітчизняної культури.

Кибинці, що неподалік Миргорода, - перша “духовна” школа хлопчика.

 ІІ ведучий:  У маєтку  Дмитра Трощинського, далекого родича Гоголів, він уперше познайомився з театром, п’єси для якого писав В.П.Гоголь, котрий, до того  був ще й актором та режисером. Хлопчик часто відвідував родину Трощинських, бо вони мали багату бібліотеку, картинну галерею, оркестр.

І ведучий: У рідній Василівці, Микола здобував освіту. У 10 років його віддали до Полтавського повітового училища.

    До вступу в ліцей хлопчика готував полтавський учитель Гаврило Сорочинський.

ІІ ведучий: Гоголь навчався у повітовому училищі разом з братом Іваном. Однак після смерті брата він був у такому відчаї, що не міг продовжити навчатися, і батьки забрали його з училища.

Как  утешительно тиха

И как улыбчиво лукава

в  лугов зеленые меха

лицом склоненная Полтава…

Здесь  Божья слава сердцу зрима.

Я с ветром вею, с Ворсклой  льюсь.

Отсюда Гоголь видел Русь,

А уж потом смотрел из Рима…

Здесь сердце Гоголем полно

и вслед за ним летит по склонам,

где желтым, розовым, зеленым

шуршит волшебное панно…

Не впрок пойдем ему отъезд

Из вольнопесенных  раздолий:

сперва венец и крест.

Печаль полуночной  чеканки

коснется дикого чела.

Одна утеха – вечера

на хуторе возле Диканьки…

Пісня про Полтаву

 І ведучий:  Проте до Полтави відомий письменник, автор "Вечорів на хуторі біля Диканьки", буде повертатися ще не один раз.

ІІ ведучий: Дивне місто Миргород!” – вигукнув письменник.

    Магією творів Миколи Гоголя дихають вулиці та сади, навіть “славнозвісна калюжа” на тому ж  місці, в самому центрі.

І ведучий: Обухівка – пов’язана з ім’ям відомого письменника В.В.Капніста.

  Приїжджаючи з Петербурга, Микола Гоголь навідував в с. Обухівці свого товариша.

ІІ ведучий:  Із Полтави дорога вела до Ніжина, де Гоголь навчався в гімназії з 1821 року до 1828 року.

Учень. Освіту тут давали добру, і багато випускників стали згодом відомими письменниками, композиторами. Навчання захоплювало юного Гоголя. Він охоче брав участь у шкільних спектаклях, виявляв великий інтерес до історії. Вперше виступив на сцені гімназійного театру як актор і режисер - постановник вистав «Едіп в Афінах», «Урок дочкам», « Лукавін» та багатьох інших. Майстерно зіграв роль Простакової у виставі «Недоросль».

У гімназії М.Гоголь поринув у світ давньої української історії, народних звичаїв та усної народної творчості, з якими знайомився не тільки з друкованих джерел, а й на ніжинських базарах, у передмісті Магерки, Качанівці, де було у нього багато знайомих.

У Ніжині Микола Васильович написав свої перші літературні твори, публікуючи деякі з них у рукописних журналах та альманахах. Тут народилися його вірші «Италия», «Новоселье», «Непогода», «Две рыбки», «Битва при Калке», поема «Ганц Кюхельгартен» та інші.

Разом з Гоголем навчалися Нестор Кукольник, Євген Гребінка -майбутні поети. Тут здружився він з Олександром Дашлевським, майбутнім письменником .

1826 р. він почав вести «Книгу всякої всячини, або підручну енциклопедію», куди записував цитати з «Енеїди» Котляревського та інших книг.

Не випадково, у Ніжині встановлено перший пам'ятник письменнику, ще в 1881 р., відкрито перший музей.

І ведучий:  У 1831-1832 роках вийшла з друку збірка повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки». Вона принесла літературну славу Гоголю. З перших сторінок книжки до читача звертається пасічник Рудий Панько.

Сценка « Гоголь- на  сцені»

ІІ ведучий:  Українську природу, українські обряди, українські свята – все це майстерно змалював Гоголь у повістях «Сорочинський ярмарок», «Вечір напередодні Івана Купала», «Страшна помста», «Ніч перед Різдвом», «Майська ніч, або Утоплена».

А ось як М. Гоголь змальовує свято в Україні у повісті «Ніч перед Різдвом».

Інсценізація « Ніч перед Різдвом»

 І ведучий:  Омріяний, улюблений Київ знайшов відтворення у повістях М.Гоголя:

   “Страшна помста”, “Вій”, “Тарас Бульба”.

Учень. Туга за батьківщиною, за мальовничою Україною, змусила М.Гоголя наприкінці 1833 року клопотатися про місце професора історії в Київському університеті св. Володимира. Спонукала до цього ще й дружба з Максимовичем, професором - земляком, етнографом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнім ректором Київського університету. « Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір'їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край»,- переповнювався творчими планами письменник. «Туди! Туди! У Київ! У древній, у прекрасний Київ!

Він наш....Там, або навколо нього, звершалися діяння віковічності нашої... Багато можна буде зробити добра», - писав він про свої сподівання М.Максимовичу. У цей же час він працює над книгами «Арабески», «Миргород» (1835р.).

Про прагнення викладати Гоголь писав Пушкіну, своєму другові, просив його поклопотати про надання кафедри загальної історії у Київському університеті.

На жаль, мріям цим збутися не судилося. Пушкін активно сприяв йому, звертався з проханням до міністра, але Гоголю було відмовлено. Письменник так гостро переживав невдачу, що аж захворів.

Учень. Двадцятишестилітній Микола Гоголь якраз став професором Петербурзького університету, й на час вакацій в доброму настрої поїхав на рідну дідизну — в полтавське село Василівку, де минули його дитинство і юність, і засів працювати над комедією «Ревізор». Із села він писав шкільному товаришу по Ніжинській гімназії вищих наук Миколі Прокоповичу «Сиджу дома на перепутті біля тижня вже, не знаючи, куди краще поїхати: на Кавказ чи в Крим, де нині славляться мінеральні грязі й купання в морі». Хоча перед цим повідомив цього самого адресата: «Махну на Кавказ, чи в доли Грузії, бо здоров'я моє тут ледве тримається».

Рішення вирушити в Крим визначило загострення хвороби і викликаний з Полтави лікар, який порадив пройти курс оздоровлення саме в Саках. А ще три книги дорожніх нотаток про Тавриду Павла Сумарокова, у яких письменник колоритно описував, як приймав незвичні процедури на березі солоного озера. Не пройшли повз увагу нашого славного земляка й розроблені в 1829 році сакським лікарем Миколою. Отже, правила грязелікування, які рясно розсилалися в різні журнали з рекламною брошуркою «Повідомлення про заклади сакських цілющих грязей». Відомо, що про чудодійну силу кримських грязей, про цілющі властивості яких писали ще Геродот і Пліній, Микола Гоголь знав із наукових праць про грязелікування в Криму, з якими ознайомився ще 1832 році.

Тож в перші дні червня 1835 року Микола Васильович прибув у Саки, де перебував аж до початку липня, приймаючи грязі. Тоді якраз почала зростати слава цього курорту. Село Саки було одним з найблагополучніших в Євпаторійському повіті. Того року тут лікувалося 165 пацієнтів. Серед них і Микола Васильович.

Після лікування Гоголь заїхав і в Сімферополь, оглядав околиці. Про що занотував до приятеля професора Ізмаїла Івановича Срезневського: «Три тижні, які лишаються мені (від відпустки), я маю намір відпочити після поїздки в Крим, де подорожував для здоров'я і для того, щоб побачити його».

Сьомого жовтня 1835 року Гоголь повідомляє Пушкіну, що почав писати «Мертві душі».

Бачимо, що Крим благодійно й благотворно вплинув на великого художника слова.

Учень. Ще одне місто, пов'язане з перебуванням Гоголя на Україні - Одеса. Уперше побував в Одесі перед останнім приїздом до Києва 1848 року. Недовгочасне відвідування міста відбулося по весні 1848 року, коли письменник повертався морським шляхом із подорожі з Єрусалиму з російським консулом в Сирії К.Базілі - один із тих випускників Ніжинського ліцею, які разом із Гоголем становили його гордість. Через епідемію холери він затримався в Одеському карантині і майже був позбавлений можливості зустрічатися зі знайомими, Потім недовго жив у місті і бачився з друзями.

Удруге письменник приїздить до Одеси, щоб провести тут зиму 1851 року. Це рішення він приймає у зв'язку з тим, що бувши хворим, важко переносив петербурзькі та московські зими, прагнув у теплі краї. «Слабка моя натура так уже влаштована, що відчуває життєвість лише там, де тепло ненапалене»,- пише Гоголь з Одеси. Живе він у будинку свого родича А.А.Трощинського. Самопочуття письменника поліпшується, він часто гуляє, ходить до моря, настрій у нього кращає. Він зустрічається з приятелями, охоче знайомиться з новими людьми.

Буває у міському театрі, де читає артистам п'єси Мольєра, і свої сцени, обговорює можливість постановок і чисто театральні подробиці. Серед його друзів в Одесі брат Олександра Пушкіна. Наприкінці березня Гоголь виїжджає з Одеси.

І ведучий: Росія у творчості Гоголя незабаром з’явилась – у його петербурзьких повістях, п’єсі “Ревізор”, першому томі “Мертвих душ”. І цензура, і частина читачів звинувачувала Гоголя у відсутності позитивних героїв, у незнанні реальної Росії, і навіть у виступі проти безсмертя душі.

ІІ ведучий: Із Петербурга дороги Гоголя пролягли за кордон, бо "пророку немає слави у вітчизні". Але й там Гоголю не було спокою. Він не міг жити без рідної землі, без співвітчизників.

 І ведучий: Однак вони його не зрозуміли. Гоголь готувався до смерті. Навіть написав заповіт, але доля подарувала йому ще кілька років життя. У 1851 році він востаннє приїхав у Василівку. 12 лютого 1852 року спалив другий том "Мертвих душ".

ІІ ведучий: Гоголь вже нічого не чекав від життя, він прагнув смерті. Невдовзі вона прийшла... 21 лютого 1852 року Микола Васильович Гоголь помер.

І ведучий:  Дослідники ще й досі сперечаються, від чого помер митець. Обставини його смерті, як і життя, обросли легендами, загадками, гіпотезами, таємницями.

ІІ ведучий: І досі ніякі архіви, спогади сучасників, здогади літературознавців не знайшли відповідей на цілу низку питань, що стосуються життя і творчості цієї незвичайної людини. Кажуть, що його неправильно лікували лікарі, але хто може вилікувати тіло, якщо хвора душа? Гоголь полишив цей світ свідомо, йшов назустріч смерті, вважаючи, що зробив у житті все, що міг. Його величне слово і сьогодні доходить до самого серця і викликає в ньому високі почуття. Твори Гоголя пробуджують у людині людину.

І ведучий: І напевно, радіє на небесах його душа, бачачи нас вільними, незалежними, гордими за свою землю, гідними слави дідів і прадідів своїх, які прагнуть духовності і пам'яті своїх нащадків.

ІІ ведучий: Зате його слово і сьогодні знаходить шлях до сердець мільйонів читачів і будить в них високі почуття. І, напевно, радіє на небесах його душа, відчуваючи, що слово його не втратило живої сили, і на його рідній землі.

І ведучий: Свято бережуть полтавці пам’ять про  великого земляка.

     Його ім’я присвоєно Полтавському драматичному  театру, Миргородському коледжу та Миргородському курорту.

     Відкрито музеї в  селах Гоголеве, В.Сорочинці.

     На його честь названо вулиці у містах і селах Полтавщини

ІІ ведучий: Ярмарок  є не лише окрасою Полтавщини, а й всієї України, центром культурного та бізнесового життя, і водночас справжнім святом для людей.

     Окрасою ярмарку є його культурно – мистецька програма, яка кожного року стає все кращою і змістовнішою. Традиційно гостей зустрічають гоголівські герої.

Мандрівка до чарівного Книгограду

Сценарій літературного ранку

Мета: актуалізувати надбані протягом навчального року знання з літератури; розвивати кмітливість, спостережливість, навички усного мовлення, вдумливого читання, ораторську та акторську майстерність; прищеплювати шанобливе ставлення до книг, бажання до самовияву в різних галузях життя, виховувати почуття колективізму, естетичний смак, інтерес до художньої літератури та інших видів мистецтва.

Хід свята

І. Вступна частина свята

Читець 1

Цей вечір – книга.

Гарна й пишна

Оправа з пурпуру на ній,

І розмика рука неспішна

Гачок на клямці золотій.

І, повен щастя, я читаю

Сторінку першу в тишині,

І другу продивлюсь до краю,

А третю вимарю вві сні.

Ведучий 1. Доброго дня, дорогі друзі, шановні гості! Ми зібралися сьогодні в цій святковій залі на зустріч з найвірнішими друзями, які крокують поруч із нами протягом усього життя від самого дитинства, - з улюбленими книжками. Багато з них представлено на нашій святковій виставці.

Читець 2(Вказуючи рукою на виставку книжок, читає напам’ять вірш Д. Кугультінова „Книжка”).

У шафі в мене – скарби всіх століть.

І кожен том – неначе дім стоїть.

Обкладинки, мов двері, відчиняй –

І ти вже гість: господаря вітай!..

Як вулиця – книжок тих рівний ряд.

А шафа вся – чарівний Книгоград.

Коли його ти мудрість осягнеш

З минулого в Майбутнє перейдеш,

Заглянеш у незвідане не раз,

Бо кожна книга – це країна й час...

В моїй кімнаті на усі віки

У злагоді живуть материки!

Ведучий 2. Великий просвітник Йоган Гете, уявляючи, що він подорожує хвилями книжкового моря, казав: „Царство книг справді може бути назване морем – таке воно неозоре, такі дива можна в ньому віднайти”.

Отже, не гаймо часу і теж рушаймо цим бурхливим, але привабливим морем до чарівного Книгограду.

Ведучий 1. У мандри сторінками улюблених книг рушили сьогодні студенти 2-х факультетів. Кожний факультет обладнав свій корабель, має команду  та капітана. Прошу капітанів представити нам свою команду.

Команди сідають попереду. Капітани по черзі встають та називають свій курс, факультет, а команда хором – назву корабля.

Ведучий 2.. Поки ми пливемо до чарівного Книгограду, зазначу, що попереду на нас очікують п’ять  портів – п’ять турів літературної гри. Щоб зайти до порту, команди мають виконати завдання.

Друзі, на небосхил видно вже перший порт, а щоб до нього зайти, треба впізнати твір за уривком. Якщо команда не дасть правильної відповіді, тоді на допомогу приходить група підтримки.

ІІ частина свята.  „Чи уважні ви мандрівники?”

Тур 1. „Впізнай твір за уривком”

„Він був іще немовлям і лежав в Амфітріоновому бойовому щиті, що правив йому за колиску, як лиха богиня наслала на нього двох великих отруйних змій. Було це вночі, в покоях Алкени вже не світилося жодне віконце, та надвірна брама сама нечутно розчинилася перед чорними зміями, і ті швидко поповзли, наче знали дорогу”. („Міф про Геракла. Народження героя”).

„Навкруги ліс, мов стані, стоїть, на небі зірочка не блищить, ясен місяць не сходить. Іде дівчина, тремтить, лялечку до себе пригортає. Коли це скаче повз неї вершник – сам білий, на коні білому, збруя на коні ясна. Почало розвиднятися. (Російська народна казка „Василиса Прекрасна”).

„Одного разу (хлопчик) намалював журавля. Лише ока у птаха не було. Та зовсім несподівано для хлопця з кінця пензлика зірвалася краплина туші і впала саме туди, де мало бути око. Журавель раптом змахнув крилами й полетів”. (Китайська народна казка „Пензлик Маляна”).

„Тут ми зустріли моряків з усього світу: шведів, англійців, португальців... Багато хто з них жив там уже кілька років. Я запропонував зібратися разом і обміркувати план звільнення з цієї задушливої тюрми. Мене обрали головою, але саме в ту хвилину, коли я відкрив збори, клята риба почала знову пити, і ми всі порозбігалися по своїх кораблях”. („Пригоди барона Мюнхаузена”).

Конкурс                                                                            

Відгадайте казку за допомогою трьох ключових слів.                   

1. Замок — Кімната — Ключ. («Синя борода»)

2. Сад — Спів — Клітка. («Соловей»)

3. Робота — Фея — Бал. («Попелюшка»)

4. Свято — Подарунки — Сон. («Зачарована принцеса»)

5. Дзеркало — Сніжинки — Пошук. («Снігова королева»)

6. Заповіт — Річка — Високе звання. («Кіт у чоботях»)

7. Ліс — Звірі — Людина. («Мауглі»)

8. Зима — Знахідка — Покарання. («Хлопчик-Зірка»)

Ведучий 1. А зараз – приємний сюрприз. Адже ми потрапили в гості до одного з найулюбленіших героїв світової літератури.

Інсценізація

В ГОСТЯХ У БАРОНА МЮНХАУЗЕНА

Входить барон Мюнхаузен. Звертається до публіки в залі.

Барон. Вітаю вас, дорогі мої друзі! Дуже радий бачити вас знову в моєму затишному будиночку в Боденверді! Цього чудового весняного дня я, барон Мюнхаузен, запрошує вас сісти ближче до каміна, вмоститися зручніше і послухати дивні Істрії, які траплялися зі мною протягом мого довгого життя.

Барон сідає в крісло, кладе ногу на ногу. Вбігає собака. Барон гладить її.

Барон. Скажу вам відверто, шановні, що мисливська доля щедро дарувала мені неймовірні зустрічі, про які я й досі згадую інколи з подивом. Однак природжені винахідливість і сміливість не полишали мене в найскрутніші хвилини, і я завжди виходив із найфатальніших ситуацій переможцем. От вам яскравий приклад.

Одного сонячного ранку я побачив з вікна, що на ставку перед моїм будинком ціла зграя диких качок. Я вмить схопи рушницю, помчав сходами вниз і зненацька з усього розгону вдарився головою об одвірок. Хоч з очей у мене посипалися іскри, я зразу отямився й метнувся до ставка.

Уже на березі я виявив, що, поспішаючи, забув узяти кремінь. Невже ж я даремно так квапився! Та моя винахідливість знову стала в пригоді. Голова ще боліла, і це наштовхнуло мене на щасливу думку. Я взяв качок на приціл і з усієї сили вдарив себе кулаком просто в око.

З очей посипалися іскри і відразу ж пролунав постріл, після якого мій собака виніс на берег понад вісім качок!

Ось така історія мої любі друзі! Я міг би вам ще довго розповідати про свої пригоди, але, гадаю, вив же стомилися. Я чув, що мисливці часом дозволяють собі деякі перебільшення й їхні оповідки здаються настільки неправдоподібними, що інколи слухачі не можуть у це повірити.

Але якщо в когось із вас виникли бодай найменші сумніви в правдивості почутого, я можу йому тільки поспівчувати і прошу його назавжди залишити мій дім. Дім, в якому живе найправдивіше і найчесніша людина в світі – барон Мюнхаузен.

Ведучий 2. Поки ми пливемо до другого порту, шановне журі оголосить результати першого туру гри.

Підсумки першого туру

Ведучий 2. Другий порт, до якого ми заходимо, не менш цікавий: у ньому ми зустрінемося з відомими літературними героями. Але спочатку вам треба впізнати кожного за його реплікою.

Тур 2 ”Парад казкових героїв”. „Впізнай героя за реплікою”

1.            Маленька розбійниця.

Моє товариство – це зграя розбійників і бандитів. Наше основне ремесло – грабіжництво. До речі, моя мати – ватажок цієї ватаги нечесних людей.

2.            Пеппі Довгапанчоха.

Живу я на віллі з паном Нільсом. До школи не ходжу. По природі я весела і життєрадісна, ніколи не сумую. В мене дуже багато друзів.

3.            Снігова Королева.

Живу я на далекій Півночі. Мені подобається порядок, чистота, правильні форми – все яскраво-білого кольору. Мої друзі – Зима, Мороз, Сніг, Іній, Холод.

4.            Кай.

Зимовими вечорами ми сиділи біля вікна і слухали казки бабусі, яка розповідала про Володарку Зими. Несподівано мені в око попала скалка, яка докорінно змінила моє життя.

Конкурс «Вгадай казкового героя»

1. Її ім'я пов'язане з дорогоцінним металом. (Золотоволоска)

2. Її ім'я пов'язане з англійською мірою довжини. (Дюймовочка)

3. Її ім'я пов'язане з відходами з печі. (Попелюшка)

4. Її ім'я пов'язане з головним убором. (Червона Шапочка)

5. Її ім'я пов'язане з рослинною родини бобових. (Принцеса на горошині)

6. Її ім'я пов'язане зі снігом. (Білосніжка)

7. Героїня, ім'я якої пов'язане з частиною одягу, який вдягають на ноги. (Пеппі Довгапанчоха)

8. Тварина, яка ходить у чоботях? (Кіт)

9. Герой, ім'я якого пов'язане з небесним тілом. (Зоряний хлопчик)

10. Герой, ім'я якого пов'язане з пальцями рук. (Хлопчик-Мізинчик)

Підсумки другого туру

Ведучий 1. Третій порт чарівної Книги книг – особливий: увійти до нього зможуть тільки капітани. Прошу капітанів підійти до мене.

Тур 3. Конкурс капітанів „Звання і титули”

Вкажіть звання або титул казкового героя.

Мюнхгаузен

Синя борода

Карабас Барабас

Володар Китаю

Метелиця

Єлисей

Білосніжка

Правитель у Туреччині

барон

граф

маркіз

імператор

пані

Королевич

принцеса

султан

Ведучий 2. Друзі, поки команди змагалися, до нашої Пеппі закралися злодії.

Інсценізація

До Пеппі закрадаються злодії

Дійові особи: Пеппі Довга панчоха, Шибайголова Карлсюн (1-й злодій), Блюм (2-й злодій), Пан Нільсон (мавпочка), Автор.

Дія відбувається на віллі „Хованка”. Посередині сцени на килимку сидить Пеппі й розглядає торбинку. Біля неї грається мавпеня.

Пеппі. Пане Нільсоне, здається, вам уже треба спати. Добраніч!

Мавпеня вмощується на стільці, Пепсі підходить, вкриває його ковдрою й знов повертається на килим.

На сцену виходить Автор.

Автор. Одного темного осіннього вечора повз віллу „Хованка” йшло двоє волоцюг.

На сцену виходять злодії, йдуть крадькома, пильно вдивляючись у глядачів. Потім вони повертаються до Пеппі, з цікавістю переглядаються й, потираючи руки, йдуть за куліси.

Автор. То були небезпечні злодії, що вешталися країною й роздивлялися, де можна щось поцупити. Вони побачили світло у вікні вілли й вирішили зайти попросити по шматку хлібу з маслом.

Пепсі саме того виспала в кухні всі свої золоті монети, щоб порахувати, скільки їх є. монет було так багато, що вона однаково не могла б їх порахувати, але все-таки часом пробувала, щоб  всьому був лад.

Автор іде за куліси.

Пеппі  висипає монети з торби й починає рахувати.

Пеппі. 75, 76, 77, 78, 79, сімдесят десять, сімдесят одинадцять, сімдесят дванадцять, сімдесят тринадцять, сімдесят сімнадцять... Ох, у мене аж шия затерпла! Мабуть, є якийсь інший спосіб рахувати, бо ж хіба так можна порахувати, стільки золота. Ага, згадала – чотириста, тисяча.

Стукіт у двері.

Пеппі. (голосно). Заходьте ж, як хочете, а як ні, то не заходьте! Я нікого не силую.

Із-за куліс виходять злодії. Побачивши Пеппі, витріщили очі.

Шибайголова Карлсон (хитро). Ти сама вдома?

Пеппі. Не сама. Ще є пан Нільсон.

Злодії мовчки перезираються.

Блюм. Ми, зайшли спитати, котра година.

Пеппі. Ви такі великі, котра година? То відгадайте, що це таке: цокає і йде, а до дверей не дійде. Може, ви теж знаєте загадки, то загадайте і мені якусь.

Злодії повертаються і виходять.

Пеппі. Що, не вгадаєте, га? Ніколи не чули собі „цок-цок”? А ще питаєте, котра година, коли не знаєте, що таке годинник! Але нічого йдіть собі здорові.

Пеппі знов рахує гроші.

Із-за куліси з’являється голова Блюма, а потім Ш.Карлсона.

Блюм. Ти бачив коли скільки грошей? Оце так так!

Шибайголова Карлсон. Еге ж, нам пощастило. Треба тільки дочекатися, поки це дівчисько й той пан Нільсон поснуть. Тоді зайдемо до хати й заберемо все.

Пеппі вмикає магнітофон. Звучить твіст. Пеппі танцює. Музика замовкає. Пеппі бере подушку й ковдру, лягає на килим, кладе ноги на подушку, вкривається ковдрою з головою.

(На сцені гасне світло. Входять злодії з ліхтариками в руках. Світло падає на глядачів, потім на ноги Пеппі. Злодії здивовані.)

Шибайголова Карлсон (шепоче). Це, мабуть, та сама дівчинка. До того ж вона міцно спить. Але де, по-твоєму, спить той Нільсон?

Пеппі. Пан Нільсон, з вашого дозволу. Пан Нільсон спить у ляльковому зеленому ліжечку.

Злодії спочатку лякаються й хочуть утекти. Але потім спрямовують світло на „ліжко” пана Нельсона. Сміються.

Шибайголова Карлсон. Блюме, пан Нільсон, виходить, мавпа! Га-га-га!

Пеппі. (спокійно, з-під ковдри). Так, а ви думали, що він молотарка?

Блюм. Хіба твої тато і мама на вдома?

Шибайголова Карлсон. (зраділо). Послухай, дівчинко, вилізь на хвилину, нам треба побалакати з тобою?

Пеппі. Ні, я сплю. А ви що, хочете й мені загадати за загадку? Коли так, то спершу відгадайте мою: що то за годинник, який іде і ніяк до дверей не дійде?

Блюм рішуче підходить до Пеппі й стягає із неї ковдру.

Пеппі. (спокійно, дивлячись у вічі блюму). Ти вмієш танцювати твіст? Бо я вмію!

Шибайголова Карлсон. Надто багато ти питаєш. А ми теж хочемо щось запитати. Наприклад, де ті гроші, які ти рахувала на підлозі?

Пеппі. У торбі в шафі.

Злодії сміються.

Шибайголова Карлсон. Думаю, ти не образишся, золотко, якщо ми заберемо торбу?

Пеппі. Чого  мені ображатися, беріть!

Блюм підходить до шафи й бере торбу.

Пеппі. (підхопившись і підступаючись до Блюма). А я думаю, ти теж не образишся, золотко, якщо я заберу її назад.

Пеппі висмикує торбу з рук Блюма.

Шибайголова Карлсон. Тільки без жартів. Давай торбу! Шибайголова Карлсон хапає Пепсі за руку  й намагається вирвати торбу. Блюм підскакує й допомагає товаришу. Пепсі штовхає їх, вони відлітають і падають.

Шибайголова Карлсон. Гайда, Блюме!

Злодії підводяться й кидаються до Пеппі. Пепсі б’є їх торбою по голові .Вони повільно осідають.

Пепсі хапає мотузку  й зв’язує злодіїв.

Шибайголова Карлсон(благально).Люба дівчинко, пробач нам, ми просто пожартували! Не роби нам лиха, ми двоє нещасних волоцюг і прийшли до тебе попросити хліба.

Блюм схлипує .

Пепсі ховає торбу в „шафу” й обертається до полонених .

Пеппі. Із вас котрийсь уміє танцювати твіст?

Шибайголова Карлсон. Аякже! Думаю, що ми обидва вміємо.

Пеппі (плескаючи в долоні ). Чудово! Може  потанцюємо? Я саме сьогодні навчилася його танцювати.

Шибайголова Карлсон. Залюбки..

Пепсі розв’язує мотузок , вмикає музику й  починає завзято танцювати.

Разом із нею танцюють злодії.

Блюм. Ой, я більше не можу!

Шибайголова Карлсон.  Ой, у мене ноги болять!

Пеппі (танцюючи). Любі мої, ще хоч трішечки!

Усі танцюють.

Черес деякий час Пеппі вимикає музику.

Шибайголова Карлсон. Ну,  нам час іти. Пішли, Блюме.

Пеппі. Як добре, що ви  завітали до мене! Я ще зроду не бачила, щоб хтось так гарно вмів танцювати твіст.

Злодії йдуть до куліс.

Пепсі наздоганяє їх і кожному дає по золотій монеті.

Пеппі. Беріть, ви їх чесно заробили.

Підсумки третього туру.

Ведучий 1. Сьогодні, друзі, ми багато уваги приділили літературі творам та їхнім героям. Настав час згадати про тих, хто дарує нам радість спілкування з книжкою – про письменників.

Читець 3(читає напам’ять вірш Д. Павличка).

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний мед .

Сліпцеві очі ним потри, і в момент

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкіших лет.

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти.

Рвучи з очей пов’язки чорних лент!

Благословенна та ясна година.

Коли буквар до рук бере дитина,

Коли читає „ Кобзаря” юнак,

Коли Франка „огромнії сонети”

Підносять дух, коли говорить Гете,

Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

Ведучий 2. Увага! Ми заходимо в порт, де живуть найвидатніші письменники світу. Вам тільки треба впізнати їх, скориставшись підказкою. Бажано, щоб ви використали якомога менше підказок. Але рекомендую: не задовольняйтеся тільки однією – можете помилитись.

Тур 4. „Впізнай письменника за підказкою”:

І. 1. Написав багато казок.

2. Видатний майстер афоризмів.

3. Англійський письменник другої половини XIX ст.

 4. Написав казки „Соловей і троянда”, „ Щасливий принц”, „Хлопчик – зірка”.

5. Його звали Оскар... ( Уайльд) .

ІІ.1. Писав казки .

2. Народився в Данії на острові Фюн.

3. В Копенгагені є бронзова статуя його героїні – Русалки.

4. Написав казки „ Олов’яний  солдатик” , „Соловей”, „Гидке каченя”, „ Снігова королева”.

5. Його звали Ганс Крістіан...( Андерсен) .

ІІІ. 1. Наймолодший з лауреаті Нобелевської премії в галузі літератури.

2. Англійський письменник кінця XIX ст.

3. Народився в Індії й прожив там багато років.

4. Написав дві „ Книги джунглів”.

5. Його звали Редьярд ...( Кіплінг).

IV. 1. „ Найяскравіша зірка світової дитячої літератури „

2. Шведська письменниця XX ст.

3. Якщо всі тиражі виданих нею творів скласти в стос, то він у 175 разі перевищить Ейфелеву вежу.

4. Написав „ Пригоди Калле Блюмквіста”, „ Малий і Карлсон, що живе на даху”,

„Пеппі  Довгапанчоха”.

5. Її звали Астрід Анна Емілія... ( Ліндгрен)

Ведучий 1. Бачу,  ви добре обізнані з біографіями письменників. А чи знаєте ви, що багато з них були гострословами? Ви зможете в цьому переконатися, послухавши декілька анекдотів з життя літераторів.

Інсценізація анекдотів про письменників.

Автор. Якось один знайомий офіцер, якийсь Кандиба, спитав Пушкіна:                         

Кандиба. Скажи, Пушкін, риму на рак і риба.

Пушкін.  Дурак Кандиба.

Кандиба.(сконфужено) Та ні, не те! Ну а риба і рак?

Пушкін. Кандиба Дурак!

                                                                                                               

Автор. Одного разу Дюма – син застав батька в бібліотеці з якоюсь книжкою в руках . Старий був заглиблений у читання. Зазирнувши через плече в книгу, син здивовано спитав:

Син. Ти що, перечитуєш „ Трьох мушкетерів”?

Батько. Не заважай! Тут, в кінці, найцікавіше!

Автор. Пихатий аристократ якось спитав у Олександра Дюма – батька:

Аристократ. Ким був ваш , батько?

О. Дюма. Мій батько був креолом, дід – негром , а прадід – мавпою. Як бачите, мій рід бере свій початок там, де ваш  припинив свій розвиток.

Автор. Якось славетний Конан Дойль вирішив потішатися. Він вибрав десятьох  своїх

знайомих, вельми шановних людей, які належали до вищого товариства, і послав їм усім телеграми однакового змісту: „ Все розкрито, негайно тікай „. Протягом двадцяти чотирьох годин усі вони виїхали за межі країн.

     

Підсумок четвертого туру.

Тур 5.

Творче завдання

Завдання: використовуючи різноманітні форми (інсценівку, малюн­ки, вірші, рекламу тощо), презентуйте казку так, щоб іншим захотілося її прочитати.

Реклама казки (або презентація книжки).

Приклади відповідей.

1.  Ви коли-небудь каталися на санях із Сніговою королевою? А знаєте, чим може закінчитися поїздка із незнайомою людиною? Чи не бажаєте познайомитись із дівчинкою, яка живе в банді розбійників, і з Північним оленем, який вміє розмовляти? Читайте казку Ганса Крістіана Андерсена «Снігова королева»!

2. Уявіть... Джунглі. Непрохідні хащі, дикий рев, плач дитини, яка заблукала. Хочете дізнатися, що трапилося далі? Придбайте книгу Р.Кіплінґа «Мауґлі».

Конкурс знавців географії

1. До якого міста йшли Бременські музиканти? (До Бремена)

2. У якій країні відбуваються події, описані в казці «Соловей»? (У Китаї)

3. Солдатом якої армії був барон Мюнхгаузен? (Російської)

4. Де знаходиться Палац Снігової Королеви? (На північному полюсі; острів Шпіцберген)

5. У яке місто Мюнхгаузен в'їхав на санях, запряжених вовком? (У Петербург)

6. Де виріс Мауґлі? (У джунґлях)

7. По дорозі до Снігової Королеви Герда проїхала дві Північні країни, як вони називаються? (Фінляндія, Лапландія)

8.  Друга Батьківщина англійського письменника Р.Кіплінґа. (Індія)

Ведучий 1. Наша подорож до чарівного Книгограду  підходить до завершення.

Але вірю, що попереду на  вас чекають нові захопливі зустрічі з її величністю Книгою.

Читець 4(читає вірш Ж. Клименко)

І знову у мандри запрошують книги.

В далекі часи, в дивовижні країни.

Відкриються вам таємниці великі,

Знайдете ви справді безцінні перлини.

Нехай не минає вас байка чи казка,

Хай міфи і вірші у душу вам линуть.

Та тільки уважно читайте, будь ласка,

Тоді лиш почуєте слово нетлінне,

І мудрі поради, і жарти дотепні,

Й думки, що летять крізь крізь кордони і мури –

Усе, чим приваблює світ цей безмежний,

Усе, що дарує світ літератури.

 

Cценарій театралізованого свята

“В гостях у світової літератури”

Мета заходу: заінтересувати молодших школярів предметом “Зарубіжна література”; познайомити з героями літературних творів, викликати інтерес до читання творів світової літератури; засобами літератури виховувати естетичні смаки, любов до художнього слова, мистецтва, музики і театру.

Обладнання, необхідне для проведення свята: костюми учасників (діти готують самі за рекомендаціями вчителя), діапроектор, епідіаскоп, кінопроекційна установка, слайди (вчитель підбирає сам на свій розсуд), магнітофон і відповідні аудіокасети.

Музичне оформлення: в кожній школі є художня самодіяльність. Запросити членів танцювального гуртка, співаків, виконавців-піаністів.

Рекомендація для проведення свята: такий захід бажано проводити в ІV чверті, коли, практично вся програма курсу виконана. Захід серйозно готується. Для його підготовки потрібно мінімум 1-1,5 місяці часу.

Свято призначене для учнів 4 класу, які вступають в середню ланку школи. Тому що про предмет зарубіжна література вони нікого не знають. І для того, щоб ознайомити їх з цим предметом і проводжу таке свято. Але слід сказати, що даний захід має велике пізнавальне і виховне значення і для учнів інших класів. Тому на свято можна запрошувати дітей інших вікових категорій.

Свято проводиться у вигляді балу. Глядачі розсаджені, а середина залу свобідна. Господинею балу може бути і вчителька зарубіжної літератури або ж добре підготовлена учениця-старшокласниця.

ХІД СВЯТА.

Тихо звузить мелодія вальсу. Доги із кінофільму “Мій ніжний і ласковий звір”. Ведуча стята повідомляє про початок.

Ведуча. Шановні учні! Сьогодні ви присутні на дуже цікавому святі, яке називається “Бал героїв світової літератури”. Ви познайомитесь з відважними, допитливими, закоханими героями книг різних письменників і поетів світу.

Бо лише світовий літературі це дано. Герої всесвітньої літератури мандрують на повітряних кулях і досліджують таємниці природи, вміють дорожити друзями, вміють мріяти і любити. Отже, ласкаво запрошуємо вас на цей чудовий бал літературних героїв. Зустрічайте їх оплесками. (Звучить “Полонез” Огінського і в зал заходять, дотримуючись ритму “Полонезу”, герої. Вони стають колом, змінюється музика. Звузить мелодія вальсу і герої балу танцюють вальс. Після цього ведуча запрошує їх на сцену і розпочинається дійство).

Ведуча: Шановні учні! Зарубіжна література надзвичайно цікавий предмет. В курсі цього предмету вивчаються різні періоди людської цивілізації, починаючи з біблійних часів, з древньої Греції аж до сьогоднішнього дня.

Отже, наші герої, які прибули на бал будуть самі про себе розповідати.

Ведуча виводить на середину сцени дві красиві жінки - матір і доньку; звертається до них запитанням: “Хто ви, прекрасні пані?” І вони починають розповідь про себе. (Розповідь міфу про Деметру і Персефону. Його слід подати в скороченому варіанті).

Ведуча. Ось і відбулось перше знайомство з героїнями одного з давнегрецьких міфів “Деметра і Персефона". (продовжує далі ведуча).

А хто це у нас такий з виглядом бенкетника? (звертається до залу: “Можливо ви знаєте ?” Деякі здогадались і почали вигукувати, то це Том Сойер).

Ведуча: виводить на середину сцени цього хлопчика (він у відповідному одязі, з відром і великим пензлем), надає йому слово.

Хлопчик: Я справді Том Сойер - герой роману Марка Твена “Пригоди Тома Сой ера”. Я великий бешкетник, але дуже справедливий. Я маю гарних друзів - Гекльбєррі Фінна і Беккі. Неодмінно прочитайте і заведіть собі таких друзів як у мене. Шановна пані, (звертається до ведучої) оскільки я дуже непосидющий, то запрошую всіх до танцю, (літературні герої танцюють танець “Летка-йенка”).

Ведуча: Я продовжую знайомити вас з героями балу, (виводить на середину сцени Пеппі Довгупанчоху і водночас запитує учнів чи знайома їм ця героїня. Зал зашумів - значить знайома).

Пеппі Довгапанчоха: Книгу про мене написала шведська письменниця Астріл Ліндгрен, яка прожила дуже довге життя і тільки зовсім недавно померла. Ця книга автобіографічна, тобто образом Пеппі письменниця змалювала себе в дитинстві. Я так як Том Сойер теж не дуже слухняна та ще й розсіяна, неуважна. Я завжди не встигаю і часто підвожу друзів, але злого нічого не роблю, (підходить до Тома Сойера, протягує йому руку і запрошує його стати її другом. Том погоджується і вони двоє виходять на середину і демонструють кілька акробатичних номерів.

Ведуча. Правда цікаві книги писали зарубіжні письменники. Для дітей взагалі є дуже багато книжок. Особливе місце серед цієї кількості книг належить казкам. (А які ви казки знаєте? - звертається до залу із запитанням. Учні піднімають руки і називають).

Отож, запрошую на середину сцени казкових героїв. (Виходить Попелюшка).

Попелюшка. Я героїня казки французького казкаря Шарля Перро. Звуть мене Попелюшка. Нелегка доля в мене була. Але добра фея мені допомогла і моє життя змінилось. (Увазі учнів пропонуєтеся сценка з казки як готувались до балу названі сестри Попелюшки і як фея допомогла їй. Після цього на екран проектуються кадри з кінофільму “Попелюшка” - останні фрагменти).

Ведуча. Учні, запрошуємо вас подивитись ще одну інсценівку і відгадати, яка це казка. (Сценка з казки “Снігова королева”, Андерсена. Бажано взяти той момент, коли Герда потрапила до палацу Снігової королеви і побачила Кая. Після перегляду учні в залі можуть назвати про яку казку йде мова. Ведучі стверджує, що це дійсно казка “Снігові королева”, яку написав Ганс Крістіан Андерсен, датський письменник).

Ведуча. Шановні учні! В курсі зарубіжної літератури є твори, які розповідають про історію нашого народу, Історію України. Написали ці твори французький письменник Проспер Меріме і називається драма “Богдан Хмельницький”, Микола Гоголь - російський письменник написав повість “Тарас Бульба”. Це твір про Запорізьку Січ, про козаків, про гетьманів і кошових.

Ведуча запрошує:  Ну, ж бо Тарасе,  покажи нам своїх синів! (Йде сцена зустрічі Тараса Бульби з синами).

Ведуча:  А скажи-но, Тарасе, якими козаками були твої сини.

Тарас Бульба: Сини мої були красивими і виразними козаками, (сини емітують бій). Остап бив ляхів наліво і направо, аж поки на нього не накинули зашморг. А молодший мій син Андрій схибив. Заради конання до польської панночки зрадив Україну і матір.

Тарас Бульба Андрієві: “Зрадив ти Україну, синку. Немає тобі за це прощення! Я тебе породив, я тебе і вб’ю!(Т. Бульба вбиває свого сина Андрія).

Ведуча: Ось бачите, учні, як відважні козаки любили свою Вітчизну. Заради неї не було прощення й синові. (Йде танець “Гопак”). (Раптом на середину сцени виходить хлопчик в одязі принца з глобусом в руках).

Ведуча до залу. Учні! Чи знайомий вам цей герой? Хто він? (якщо діти мовчать ведуча говорить сама).

Ведуча: Це, діти, маленький принц, з казки-притчі Антезана Екзюпері “Маленький принц”. Нехай він сам розповість про себе.

Маленький Принц Я мешканець планети-астероїда В-612. Сталось так, що я опинився перед льотчиком-землянином, який зазнав аварії в пісках Сахари. З льотчиком ми подружились. Я допомагав льотчику як міг. Я розповідав йому про мою загублену у Всесвіті планету. І ось я потрапив на вашу планету, на Землю. Тут я зустрівся в різними людьми: добрими, мудрими, лихатими, діловими. Я витримав багато випробовувань на Землі; навчився мудрості; отримав звання людини. Але я повертавсь на свою планету, до улюбленої Троянди. Тому, що кожен відповідає за свою планету і за тих, кого він приручів. (Він же, маленький принц, виконує пісню із репертуару Ассоль “Маленький принц” – (Кто тебя выдумал, звездная страна ?)

Ведуча: Э ще у нас гості. Ось погляньте на цього красеня-лицаря. Це терорі роману шотландського письменника Вальтера Скотта.

Лицар. Я Айвенго, лицар, позбавлений спадку. Я повернувся з Палестини, де хрестоносці намагалися звільнити Гроб Господень від сарацинів. Я кохаю леді Ровену, але мій батько має намір видати її заміж за іншого. Я- романтичний герой.

Ведуча. Айвенго є втіленням честі і вірності своєму слову і своєму монархові.

Учні! У світовій літературі є багато творів, в яких порушується тема кохання. Про юне кохання написав свою трагедію англійський драматург В. Шекспір. Називається вона “Ромео і Джульєтта”.

Ці герої наші гості. (Виводять Ромео і Джульєтта.

Вони демонструють сценку із дії від слів Джульєтти “Як ти зайшов сюди і до слів “Я б зважився такий здобути скарб”).

(Виконуєтеся пісня із репертуару Едіти П’єхи “Где-то есть город тихий, как сон”),

Ведуча. Учні! Але не тільки прозові і драматичні твори є в світовій літературі. Світова література багата й на поезію.

Видатними зарубіжними поетами є Джрдж Байрон, Адам Міцкевич, Йоганн Гете, Олександр Пушкін, Марина Цвітаєва, Борис Пастернак. І ще дуже-дуже багато інших поетів.

Ведуча: Послухайте, будь ласка, романс із кінофільму “Іронія долі або з легким паром” на слова Марини Цветаевої.

(Звучить романс під гітару у виконанні старшокласниці).

Завершальна частина.

Ведуча. Шановні учні! Ви мали сьогодні можливість познайомитися з її величністю - світовою літературою. Перед вами постачали герої з різних творів письменників різних країн.

Були тут і казкові герої і юні закохані. Це, звичайно, маленька часточка із всієї скарбниці світової літератури. Читайте книги, роздумуйте над прочитаними сторінками збагачуйте свою мову і свій кругозір.

А зараз всіх гостей балу запрошую на вальс. (Всі герої танцюють на сцені. Після цього до танців приєднуються всі присутні в залі.)

Ріка життя

Біжить ріка життя, пливе

Приток багато в неї:

Одна родинний вир несе,

Друга сміється з неї.

У тій другій вода мутна

Й зовсім не вабить око:

То, певно, людськії гріхи

Засіли в ній глибоко.

Наступна — світла і ясна,

Немов з джерел карпатських.

Це річечка дитячих душ

Тече так швидко, хвацько.

А далі диво-дивина –

Вода стоїть, як мертва.

Що це таке, звідки вона,

Чому розкрила жерла?

Вода ця з наших руйнувань

І глумлення з природи.

Нехай Господь нас береже

В такі потрапить води!

Біжить ріка життя, пливе,

Усе у ній змішалось:

Прозоре, світле і мутне,

Надія лише зосталась.

Скажи, хіба любов - це гра?

Та ні, й по-іншому не може бути:

Любов - це щирість, глибина,

Це - коли дихаєш на повні груди.

Любов не може буть нова,

Вона та перша, що прийшла несміло,

Вона тендітна, ніжна і крихка,

І треба берегти її уміло.

Поглянь навкруг -

Любов у всім:

У квіточці, в зернині.

І без любові, друже дорогий,

Чи був би ти на світі нині!

Любов Господь заповідав.

Він сам у всьому її бачив,

Бо без любові світ — це тьма,

Яка застелює нам очі.

Бо без любові злість навкруг,

Велика заздрість душі нищить,

І якщо ти в цім вирі опинивсь –

Тікай мерщій: людині це не личить!

Любов плекайте у собі,

Щоб в світ вона ішла

Упевнено й сміливо,

Щоб всім несла тепло

Скерованих сердець,

І жилось на землі

Спокійно і красиво!

Ранок

Світає... Ген-ген, удалені,

Срібляста зірка догорає

І оживає небосхил.

Ліловий колір відступає

І сонця золотистий пил

Ласкаво землю огортає.

Повітря чисте, як сльоза,

І тиша, тиша невимовна

Голубить душу, обійма

І все навкруг красою повне.

Та раптом, звідки не візьмись,

Легенький вітерець,

Немов Амур грайливий,

Затанцював у травах запашних,

Забігав по сріблястих переливах.

І ось торкнув легенько очерет,

Щоб не злякати виводок качиний,

І десь побіг вперед, вперед,

Щоб сповістить про ранок чинно.

Пташок веселих побудив,

В людські оселі завітав він.

У небо й землю сповістив,

Що день новий – настав ужас.

                  ***

Не тривож мене, любий, у сні,

Хай насниться мені синє небо,

І волошки в житах, і ромашки в траві,

На яких погадаю на тебе.

Хочу довго я снить, бачить очі твої,

Завмирають в поцілунках пестливих.

Не тривож, не буди мене, любий, зі сну

Я у снах хочу бути красивих.

Щоб у них я щоночі з’являлась тобі,

Як білява лебідка на хвилі.

Не тривож, не буди мене, любий, зі сну

Я літаю у мріях щасливих.

Хочу зіркою буть, хочу сонцем світить,

Срібним дощиком очі вмивати.

Не тривож, не тривож мене, любий, у сні –

Лише в ньому так можна кохати.

                  ***

Кажуть, що не на рідній землі

Не співають пісень солов’ї.

Ну, а де ж тая рідна земля?

Це – Україна люба моя!

Це – кучерявий ліщиновий гай,

Це – аромати садів і розмай,

Це трави у пояс, волошок поля,

Це – Україна люба моя!

Чорнеє море й величний Дніпро,

Кримські гори й Говерли чоло,

Таврійські степи і козацька земля –

Це Україна люба моя!

І тільки-но вечір на землю зійде,

Так соловей ніжну пісню веде.

І душа радіє співам солов’я.

Це і є, мій друже, рідная земля!

Людське життя...

Яке воно коротке!

Як мить – пробігло і нема.

І ти спішиш, пірнаєш як в безодню,

Та так, що аж п’яніє голова.

Ти не щадиш свого здоров’я,

Бо є багато що зробить:

Продовжить рід,

Дітей вивести в люди,

У праці успіхи здійснить.

В будинку гарнім прагнеш жити

І в ньому затишок створить.

І все біжиш, біжиш –

Нема коли й спочити –

Така вже у людей життєва нить.

І є ті ниті гарні й шовковисті,

Які в людському морі виграють,

А є шорсткі, колючі і тернисті

І дуже важко все збагнуть.

Та раптом сам себе (питаєш) запитуєш:

Чи довго ще летіть, спішить,

Чи настав час вже зупинитись,

Чи щось іще не встиг зробить?

Та голос внутрішній говорить:

“Не зупиняйся, треба плить.

Є тільки мить між минулим і завтрашнім

І ось ця мить нас запрошує жить”

Степанкова школа

Степанкова школа,

Прекрасна і велична,

І в мурах її чути,

Минулих літ буття.

Тут муза фліртувала

Із юнаком Павличком

І мріяли удвох

Про радощі життя.

Тут волю свою

Два брати гартували –

Євген і Роман Іваничуки

Вони про соборність

Тут мрію плекали

І гідно й завзято ішли до мети.

Тут трійця покутська

Росла – виростала,

І дух вільнолюбний господарем був,

І той, хто навчався в цій школі класичній,

Ніколи про неї в житті не забув.

Й сьогодні тут вміють

Навчати й творити,

Святим дорожити, людей шанувать.

Тут завжди на поміч

Приходить Учитель,

І учні уміють його поважать.

Рости ж і надалі,

Предвічная школо,

Виховуй лінгвістів, поетів, знавців,

По-мудрому, вміло вади у майбутнє

Вкраїнських дітей і відважних борців!

Cценарій театралізованого свята

“В гостях у світової літератури”

                                                                   

Мета заходу: заінтересувати молодших школярів предметом “Зарубіжна література”; познайомити з героями літературних творів, викликати інтерес до читання творів світової літератури; засобами літератури виховувати естетичні смаки, любов до художнього слова, мистецтва, музики і театру.

Обладнання, необхідне для проведення свята: костюми учасників (діти готують самі за рекомендаціями вчителя), діапроектор, епідіаскоп, кінопроекційна установка, слайди (вчитель підбирає сам на свій розсуд), магнітофон і відповідні аудіокасети.

Музичне оформлення: в кожній школі є художня самодіяльність. Запросити членів танцювального гуртка, співаків, виконавців-піаністів.

Рекомендація для проведення свята: такий захід бажано проводити в ІV чверті, коли, практично вся програма курсу виконана. Захід серйозно готується. Для його підготовки потрібно мінімум 1-1,5 місяці часу.

Свято призначене для учнів 4 класу, які вступають в середню ланку школи. Тому що про предмет зарубіжна література вони нікого не знають. І для того, щоб ознайомити їх з цим предметом і проводжу таке свято. Але слід сказати, що даний захід має велике пізнавальне і виховне значення і для учнів інших класів. Тому на свято можна запрошувати дітей інших вікових категорій.

Свято проводиться у вигляді балу. Глядачі розсаджені, а середина залу свобідна. Господинею балу може бути і вчителька зарубіжної літератури або ж добре підготовлена учениця-старшокласниця.

ХІД СВЯТА.

Тихо звузить мелодія вальсу. Доги із кінофільму “Мій ніжний і ласковий звір”. Ведуча стята повідомляє про початок.

Ведуча. Шановні учні! Сьогодні ви присутні на дуже цікавому святі, яке називається “Бал героїв світової літератури”. Ви познайомитесь з відважними, допитливими, закоханими героями книг різних письменників і поетів світу.

Бо лише світовий літературі це дано. Герої всесвітньої літератури мандрують на повітряних кулях і досліджують таємниці природи, вміють дорожити друзями, вміють мріяти і любити. Отже, ласкаво запрошуємо вас на цей чудовий бал літературних героїв. Зустрічайте їх оплесками. (Звучить “Полонез” Огінського і в зал заходять, дотримуючись ритму “Полонезу”, герої. Вони стають колом, змінюється музика. Звузить мелодія вальсу і герої балу танцюють вальс. Після цього ведуча запрошує їх на сцену і розпочинається дійство).

Ведуча: Шановні учні! Зарубіжна література надзвичайно цікавий предмет. В курсі цього предмету вивчаються різні періоди людської цивілізації, починаючи з біблійних часів, з древньої Греції аж до сьогоднішнього дня.

Отже, наші герої, які прибули на бал будуть самі про себе розповідати.

Ведуча виводить на середину сцени дві красиві жінки - матір і доньку; звертається до них запитанням: “Хто ви, прекрасні пані?” І вони починають розповідь про себе. (Розповідь міфу про Деметру і Персефону. Його слід подати в скороченому варіанті).

Ведуча. Ось і відбулось перше знайомство з героїнями одного з давнегрецьких міфів “Деметра і Персефона". (продовжує далі ведуча).

А хто це у нас такий з виглядом бенкетника? (звертається до залу: “Можливо ви знаєте ?” Деякі здогадались і почали вигукувати, то це Том Сойер).

Ведуча: виводить на середину сцени цього хлопчика (він у відповідному одязі, з відром і великим пензлем), надає йому слово.

Хлопчик: Я справді Том Сойер - герой роману Марка Твена “Пригоди Тома Сой ера”. Я великий бешкетник, але дуже справедливий. Я маю гарних друзів - Гекльбєррі Фінна і Беккі. Неодмінно прочитайте і заведіть собі таких друзів як у мене. Шановна пані, (звертається до ведучої) оскільки я дуже непосидющий, то запрошую всіх до танцю, (літературні герої танцюють танець “Летка-йенка”).

Ведуча: Я продовжую знайомити вас з героями балу, (виводить на середину сцени Пеппі Довгупанчоху і водночас запитує учнів чи знайома їм ця героїня. Зал зашумів - значить знайома).

Пеппі Довгапанчоха: Книгу про мене написала шведська письменниця Астріл Ліндгрен, яка прожила дуже довге життя і тільки зовсім недавно померла. Ця книга автобіографічна, тобто образом Пеппі письменниця змалювала себе в дитинстві. Я так як Том Сойер теж не дуже слухняна та ще й розсіяна, неуважна. Я завжди не встигаю і часто підвожу друзів, але злого нічого не роблю, (підходить до Тома Сойера, протягує йому руку і запрошує його стати її другом. Том погоджується і вони двоє виходять на середину і демонструють кілька акробатичних номерів.

Ведуча. Правда цікаві книги писали зарубіжні письменники. Для дітей взагалі є дуже багато книжок. Особливе місце серед цієї кількості книг належить казкам. (А які ви казки знаєте? - звертається до залу із запитанням. Учні піднімають руки і називають).

Отож, запрошую на середину сцени казкових героїв. (Виходить Попелюшка).

Попелюшка. Я героїня казки французького казкаря Шарля Перро. Звуть мене Попелюшка. Нелегка доля в мене була. Але добра фея мені допомогла і моє життя змінилось. (Увазі учнів пропонуєтеся сценка з казки як готувались до балу названі сестри Попелюшки і як фея допомогла їй. Після цього на екран проектуються кадри з кінофільму “Попелюшка” - останні фрагменти).

Ведуча. Учні, запрошуємо вас подивитись ще одну інсценівку і відгадати, яка це казка. (Сценка з казки “Снігова королева”, Андерсена. Бажано взяти той момент, коли Герда потрапила до палацу Снігової королеви і побачила Кая. Після перегляду учні в залі можуть назвати про яку казку йде мова. Ведучі стверджує, що це дійсно казка “Снігові королева”, яку написав Ганс Крістіан Андерсен, датський письменник).

Ведуча. Шановні учні! В курсі зарубіжної літератури є твори, які розповідають про історію нашого народу, Історію України. Написали ці твори французький письменник Проспер Меріме і називається драма “Богдан Хмельницький”, Микола Гоголь - російський письменник написав повість “Тарас Бульба”. Це твір про Запорізьку Січ, про козаків, про гетьманів і кошових.

Ведуча запрошує:  Ну, ж бо Тарасе,  покажи нам своїх синів! (Йде сцена зустрічі Тараса Бульби з синами).

Ведуча:  А скажи-но, Тарасе, якими козаками були твої сини.

Тарас Бульба: Сини мої були красивими і виразними козаками, (сини емітують бій). Остап бив ляхів наліво і направо, аж поки на нього не накинули зашморг. А молодший мій син Андрій схибив. Заради конання до польської панночки зрадив Україну і матір.

Тарас Бульба Андрієві: “Зрадив ти Україну, синку. Немає тобі за це прощення! Я тебе породив, я тебе і вб’ю!(Т. Бульба вбиває свого сина Андрія).

Ведуча: Ось бачите, учні, як відважні козаки любили свою Вітчизну. Заради неї не було прощення й синові. (Йде танець “Гопак”). (Раптом на середину сцени виходить хлопчик в одязі принца з глобусом в руках).

Ведуча до залу. Учні! Чи знайомий вам цей герой? Хто він? (якщо діти мовчать ведуча говорить сама).

Ведуча: Це, діти, маленький принц, з казки-притчі Антезана Екзюпері “Маленький принц”. Нехай він сам розповість про себе.

Маленький Принц Я мешканець планети-астероїда В-612. Сталось так, що я опинився перед льотчиком-землянином, який зазнав аварії в пісках Сахари. З льотчиком ми подружились. Я допомагав льотчику як міг. Я розповідав йому про мою загублену у Всесвіті планету. І ось я потрапив на вашу планету, на Землю. Тут я зустрівся в різними людьми: добрими, мудрими, лихатими, діловими. Я витримав багато випробовувань на Землі; навчився мудрості; отримав звання людини. Але я повертавсь на свою планету, до улюбленої Троянди. Тому, що кожен відповідає за свою планету і за тих, кого він приручів. (Він же, маленький принц, виконує пісню із репертуару Ассоль “Маленький принц” – (Кто тебя выдумал, звездная страна ?)

Ведуча: Э ще у нас гості. Ось погляньте на цього красеня-лицаря. Це терорі роману шотландського письменника Вальтера Скотта.

Лицар. Я Айвенго, лицар, позбавлений спадку. Я повернувся з Палестини, де хрестоносці намагалися звільнити Гроб Господень від сарацинів. Я кохаю леді Ровену, але мій батько має намір видати її заміж за іншого. Я- романтичний герой.

Ведуча. Айвенго є втіленням честі і вірності своєму слову і своєму монархові.

Учні! У світовій літературі є багато творів, в яких порушується тема кохання. Про юне кохання написав свою трагедію англійський драматург В. Шекспір. Називається вона “Ромео і Джульєтта”.

Ці герої наші гості. (Виводять Ромео і Джульєтта.

Вони демонструють сценку із дії від слів Джульєтти “Як ти зайшов сюди і до слів “Я б зважився такий здобути скарб”).

(Виконуєтеся пісня із репертуару Едіти П’єхи “Где-то есть город тихий, как сон”),

Ведуча. Учні! Але не тільки прозові і драматичні твори є в світовій літературі. Світова література багата й на поезію.

Видатними зарубіжними поетами є Джрдж Байрон, Адам Міцкевич, Йоганн Гете, Олександр Пушкін, Марина Цвітаєва, Борис Пастернак. І ще дуже-дуже багато інших поетів.

Ведуча: Послухайте, будь ласка, романс із кінофільму “Іронія долі або з легким паром” на слова Марини Цветаевої.

(Звучить романс під гітару у виконанні старшокласниці).

Завершальна частина.

Ведуча. Шановні учні! Ви мали сьогодні можливість познайомитися з її величністю - світовою літературою. Перед вами постачали герої з різних творів письменників різних країн.

Були тут і казкові герої і юні закохані. Це, звичайно, маленька часточка із всієї скарбниці світової літератури. Читайте книги, роздумуйте над прочитаними сторінками збагачуйте свою мову і свій кругозір.

А зараз всіх гостей балу запрошую на вальс. (Всі герої танцюють на сцені. Після цього до танців приєднуються всі присутні в залі.)

Ріка життя

Біжить ріка життя, пливе

Приток багато в неї:

Одна родинний вир несе,

Друга сміється з неї.

У тій другій вода мутна

Й зовсім не вабить око:

То, певно, людськії гріхи

Засіли в ній глибоко.

Наступна — світла і ясна,

Немов з джерел карпатських.

Це річечка дитячих душ

Тече так швидко, хвацько.

А далі диво-дивина –

Вода стоїть, як мертва.

Що це таке, звідки вона,

Чому розкрила жерла?

Вода ця з наших руйнувань

І глумлення з природи.

Нехай Господь нас береже

В такі потрапить води!

Біжить ріка життя, пливе,

Усе у ній змішалось:

Прозоре, світле і мутне,

Надія лише зосталась.

Скажи, хіба любов - це гра?

Та ні, й по-іншому не може бути:

Любов - це щирість, глибина,

Це - коли дихаєш на повні груди.

Любов не може буть нова,

Вона та перша, що прийшла несміло,

Вона тендітна, ніжна і крихка,

І треба берегти її уміло.

Поглянь навкруг -

Любов у всім:

У квіточці, в зернині.

І без любові, друже дорогий,

Чи був би ти на світі нині!

Любов Господь заповідав.

Він сам у всьому її бачив,

Бо без любові світ — це тьма,

Яка застелює нам очі.

Бо без любові злість навкруг,

Велика заздрість душі нищить,

І якщо ти в цім вирі опинивсь –

Тікай мерщій: людині це не личить!

Любов плекайте у собі,

Щоб в світ вона ішла

Упевнено й сміливо,

Щоб всім несла тепло

Скерованих сердець,

І жилось на землі

Спокійно і красиво!

Ранок

Світає... Ген-ген, удалені,

Срібляста зірка догорає

І оживає небосхил.

Ліловий колір відступає

І сонця золотистий пил

Ласкаво землю огортає.

Повітря чисте, як сльоза,

І тиша, тиша невимовна

Голубить душу, обійма

І все навкруг красою повне.

Та раптом, звідки не візьмись,

Легенький вітерець,

Немов Амур грайливий,

Затанцював у травах запашних,

Забігав по сріблястих переливах.

І ось торкнув легенько очерет,

Щоб не злякати виводок качиний,

І десь побіг вперед, вперед,

Щоб сповістить про ранок чинно.

Пташок веселих побудив,

В людські оселі завітав він.

У небо й землю сповістив,

Що день новий – настав ужас.

                  ***

Не тривож мене, любий, у сні,

Хай насниться мені синє небо,

І волошки в житах, і ромашки в траві,

На яких погадаю на тебе.

Хочу довго я снить, бачить очі твої,

Завмирають в поцілунках пестливих.

Не тривож, не буди мене, любий, зі сну

Я у снах хочу бути красивих.

Щоб у них я щоночі з’являлась тобі,

Як білява лебідка на хвилі.

Не тривож, не буди мене, любий, зі сну

Я літаю у мріях щасливих.

Хочу зіркою буть, хочу сонцем світить,

Срібним дощиком очі вмивати.

Не тривож, не тривож мене, любий, у сні –

Лише в ньому так можна кохати.

                  ***

Кажуть, що не на рідній землі

Не співають пісень солов’ї.

Ну, а де ж тая рідна земля?

Це – Україна люба моя!

Це – кучерявий ліщиновий гай,

Це – аромати садів і розмай,

Це трави у пояс, волошок поля,

Це – Україна люба моя!

Чорнеє море й величний Дніпро,

Кримські гори й Говерли чоло,

Таврійські степи і козацька земля –

Це Україна люба моя!

І тільки-но вечір на землю зійде,

Так соловей ніжну пісню веде.

І душа радіє співам солов’я.

Це і є, мій друже, рідная земля!

Людське життя...

Яке воно коротке!

Як мить – пробігло і нема.

І ти спішиш, пірнаєш як в безодню,

Та так, що аж п’яніє голова.

Ти не щадиш свого здоров’я,

Бо є багато що зробить:

Продовжить рід,

Дітей вивести в люди,

У праці успіхи здійснить.

В будинку гарнім прагнеш жити

І в ньому затишок створить.

І все біжиш, біжиш –

Нема коли й спочити –

Така вже у людей життєва нить.

І є ті ниті гарні й шовковисті,

Які в людському морі виграють,

А є шорсткі, колючі і тернисті

І дуже важко все збагнуть.

Та раптом сам себе (питаєш) запитуєш:

Чи довго ще летіть, спішить,

Чи настав час вже зупинитись,

Чи щось іще не встиг зробить?

Та голос внутрішній говорить:

“Не зупиняйся, треба плить.

Є тільки мить між минулим і завтрашнім

І ось ця мить нас запрошує жить”

Степанкова школа

Степанкова школа,

Прекрасна і велична,

І в мурах її чути,

Минулих літ буття.

Тут муза фліртувала

Із юнаком Павличком

І мріяли удвох

Про радощі життя.

Тут волю свою

Два брати гартували –

Євген і Роман Іваничуки

Вони про соборність

Тут мрію плекали

І гідно й завзято ішли до мети.

Тут трійця покутська

Росла – виростала,

І дух вільнолюбний господарем був,

І той, хто навчався в цій школі класичній,

Ніколи про неї в житті не забув.

Й сьогодні тут вміють

Навчати й творити,

Святим дорожити, людей шанувать.

Тут завжди на поміч

Приходить Учитель,

І учні уміють його поважать.

Рости ж і надалі,

Предвічная школо,

Виховуй лінгвістів, поетів, знавців,

По-мудрому, вміло вади у майбутнє

Вкраїнських дітей і відважних борців!

Виховна година «Син полтавської землі»

Володимир Галактіонович Короленко

(1853–1921)

Обладнання: презентація життя та творчості, ілюстрацій до творів; твори письменника;, фонозапис пісні з к/ф «Генералы песчаных карьеров»

Загальний закон життя – це прагнення щастя

В.Г.Короленко

1-й слайд

Вчитель Ім’я видатного російського письменника тісно пов’язане з Україною, історією культури нашого краю. Його твори і сьогодні не залишають байдужими ні дорослих, ні дітей.

В.Г Короленко-людина, яка співчуває своїм головним героям, бо це спогади дитинства, що минуло в Україні. Захоплювався трагічним і героїчним минулим українського народу, головним чином під впливом Тараса Шевченка.

Твори Шевченка, такі як « Гайдамаки», «У неділеньку святую», « І мертвим і живим…», український фольклор, навколишнє життя сприяли тому, що у Короленка рано виробилося негативне ставлення до всякої несправедливості, неприязнь до гнобителів, жага до рішучих дій в ім’я скривджених.

Про видатного земляка, про нелегкий літературний шлях В.Г. Короленка і йтиме мова на нашій класній годині.

2-й слайд « Людина  з великим і добрим серцем»

Учень.    

У надзвичайній чарівній оселі,

Де гули голоси дитячі,

Народився юнак веселий,

Кучерявий, гарної вдачі.

Прадід був – запорізький козак,

Дід – директор таможні,

Мати – полячка, складалося так,

Як в сім’ї благочинній, заможній.

3-й слайд «Портрет письменника»

4-й слайд  «Житомир – місто дитинства»

Ведучий  У Житомирі і Рівному пройшли дитячі роки письменника. Вони наповнені спогадами про яскравий національний побут, романтичні історії та мальовничу природу України. Вони знайшли відображення в ліричних, повних гумору творах: «Ліс шумить», «Сліпий музикант», «Вночі».

5-й слайд «Твори про дитинство»

6-й слайд « Чесність»

Серед вражень дитинства письменника було одне найвизначніше, що змінило його особисту долю і громадську позицію Це образ його батька:чесного, непідкупного, суворого судді Галактіона Короленка, який стояв на стороні закону.

7-й слайд «Особисті якості»

Учениця     

Непідкупний, суворий суддя,

Чесна, сильна, порядна людина,

Він лишився на все життя,

Справедливим у пам’яті сина.

Ведучий    Творчий шлях письменника почався в одну з трагічних епох історії російського суспільства  XIX ст. Перша збірка його творів вийшла у 1886 р. і зразу ж привернула до себе увагу. У творах діяли люди рішучі, які боролися за свої переконання, волю і честь.

8-й слайд  « Упетербурзі»

Ще в 1871 р., коли письменник вступив в Петербурзький Технологічний Інститут, він познайомився з тими ідеями, які хвилювали передову російську інтелігенцію. У1876 р. студент Петербурзької академії В.Короленко арештований та висланий, незважаючи на те, що не був підпільником-революціонером, але був учасником студентського руху.

Письменник мріяв про перебудову свого життя та перебудову суспільства.

9-й слайд «Справедливість» 

Учень 

Звідки був оцей неспокій,

Відчуття чужого болю ?

Неоглядний світ, широкий

Злитий, змішаний журбою,

Мабуть то було в крові,

Мабуть, то від мами і тата.

Спогади в душі живі,

В Родзивилові десь хата,

Де велись колись розмови ,

Що лились з душі дитини,

Панували в хаті мови

Росії, Польщі, України.

Ведучий   Він, як і герой його «Епізодів з життя» хоче знайти відповідь на питання, що його турбували «в народі», він збирається поїхати в село як «мандруючий сапожник».

У1897 р. Короленко за підозрою в зв’язках з революційним підпіллям був знову арештований, а потім понад п’ять років тюрми та заслання.

До кінця своїх днів Короленко був переконаний, що тільки історична дія «трудового народу»  зможе зробити рішучий переворот в житті Росії.

10-й слайд «Заслання»

У 1897 р. В.Г.Короленка без слідства та суду вислали в В’ятську губернію в с.Березовські Починки, де молодий письменник побачив тяжке селянське життя.

11-12- й слайд «Доброта і чуйність», «Уколі рідних та друзів»

Учень   

  Сіяв  хліб, садив город, теслярував,

  Шив взуття, умів робить все чисто,

  І хоча в душі творив, писав.

  Треба було ж мати щось поїсти,

  Хоч нелегко на землі жилось.

  Мав у долі те, що тільки мав.

  Він постійно рятував когось,

  Щохвилини всім допомагав.

Ведучий  Звідси його перевезли в Вишневолоцьку політичну тюрму. Тут письменник перебуває п’ять місяців і протягом цього часу написав свій твір «Чудна». Рукопис Короленко передав на волю, але спочатку він розповсюджувався не друкарським способом: переписувався від руки. І лише через двадцять п’ять років, в період революції 1905 року був надрукований. Головна дійова особа твору – героїня народного руху, про яку її товариш по засланню говорив жандарму, що зламати її можна – а зігнути ні. Перша публікація «Чудної» була присвячена Короленком дев’ятнадцятирічній Евеліні Людвиговні Ілановській, політичній засланій.

13-й слайд «У Сибіру»

Учениця   1 березня 1881 р. народовольцями був вбитий цар Олександр ІІ. Письменник в цей час жив під наглядом поліції в Пермі. Йому запропонували підписати присягу на вірність новому царю – Олександру ІІІ. Короленко відмовився, за що був засланий в Якутську область. Тут, в слободі Амга він прожив три роки і написав оповідання «Сон Макара» та підготував матеріал і зробив чорнові записи для «Соколинця». Надруковані твори були в 1885 р., коли Короленко повернувся із заслання. Макар – п’яниця, він може обдурити і украсти. На суді, що йому приснився , його судять за пияцтво та брехню, Макар розповів суддям про своє нужденне тяжке життя, і ті побачили, що осудили його невірно і змінили свій вирок. Оповідання «Сон Макара» мало успіх, з нього почалась слава письменника.

Учень  Оповідання «Ат-Даван» було написане письменником і надруковане в 1892 р. на основі фактів. В 1891 р. коли Короленка везли в Сибір, йому на кожній поштовій станції доводилося чути про жорстокого губернаторського кур’єра Слабина.

Він бив станційних наглядачів, не платив за коней. Повернувшись із заслання, письменник прочитав у газеті, що Слабин убив станційного наглядача. У зв’язку з цим Короленко написав гнівну статтю, яку надрукувати не вдалося. Тоді письменник написав оповідання «Ат-Даван», в якому кур’єр губернатора пізнав себе і вимагав від письменника публічного вибачення. Короленко запропонував йому передати справу в суд, але останній на це не пішов.

14-й слайд «Нижній Новгород»

Учениця  Після повернення із заслання Короленку було заборонено проживання в столицях і він поселився в Нижньому Новгороді. В перший же рік проживання тут, він надрукував повість «У дурному суспільстві», де з великою любов’ю зобразив бідних дітей Валека і Марусю. Обробка цієї повісті для дітей має іншу назву «Діти підземелля».

Вчитель . Діти, коли ви виростите, подорослішаєте, то зрозумієте, що найкраща пора людського життя - дитинство, веселе, безтурботне, безхмарне, мрійливе, сповнене великих надій на майбутнє. Ви зараз маєте всі умови для навчання. Проблема жебрацтва  однак залишається в Україні актуальною. Скільки покинутих дітей, скільки дітей- сиріт чекають на зустріч зі своїми батьками.

(Звучить фонозапис пісні з к/ф «Генерали піщаних кар’єрів»).

Огляд ілюстрацій із повісті « Діти підземелля»

15-22-й слайд «Ілюстрації»

Про що ця пісня? Як вона перегукується зі твором.

Головні герої повісті « Діти підземелля» не мають свого куточка, змушені жити в могильному склепі і відкинуті « порядним товариством». Події, про які йдеться у творі, відбуваються наприкіці 60-х років 19 ст. у містечку Княжо-Вено. Цей твір про дитячу дружбу, про життя бідняків у царській Росії.

« Якщо ви під’їжаєте до містечка зі сходу, вам насамперед впадає в очі тюрма- найкраща архітектурна прикраса міста.Сірі паркани, пустирі з купами різного мотлоху чергуються з підсліпкуватими хатками, що аж повростали  вземлю.Сморід, бруд, юрби дітей, що повзають у вуличному поросі..»

Як вигадаєте багато в цьому місті щасливих людей?

Нещасливим був і Вася - син судді. Він почувався чужим у сім’ї, не міг порозумітися з батьком, тому часто тікав з дому. Мріяв про справжніх друзів. Зустріч  Васі з Валеком та Марусею вносить у життя дітей великі зміни. А зараз ми станемо свідками першої зустрічі Васі з Валеком, яка згодом переросте у справжню міцну дружбу.

Інсценівка

Валек. Ти чого тут?

Вася. Так. А тобі яке діло?

Валек. Ось я тобі дам!

Вася. Ну, вдар! Спробуй!

Вася. Я, брат, і сам …теж…

Валек. Як тебе звуть?

Вася. Вася. А ти хто такий?

Я Валек … Я тебе знаю:ти живеш у саду над  ставком. У вас великі яблука.

Вася. Це правда, яблука у нас добрі. Може, хочеш?

Валек. Навіщо ти вліз сюди? Хіба ж я коли влазив у ваш садок ?

Вася. Що ж, приходь! Я буду радий.

Валек. Я тобі не компанія.

Вася. Чому ж?

Валек. Твій батько-пан суддя.

Вася. Ну і що з того? Адже ти гратимеш зі мною, а не з батьком.

Валек. Тибурцій не пустить. Послухай… Ти, здається, славний хлопець, та все-таки тобі краще піти. Якщо Тибурцій тебе застане, погано буде.

Вася. Як же мені звідси вийти?

Валек. Я тобі покажу дорогу, ми підемо разом.

Вася. Як, у вікно?

Валек. Ні, от що: я тобі допоможу вилізти на вікно, а самі ми вийдемо іншим ходом.

Опис природи

«Сонце тільки-но сіло за гору. Місто потонуло в лілово-туманній тіні, і тільки верхів’я високих тополь на острові яскраво вирізнялися червоним золотом, забарвленні останнім промінням заходу. Васі здавалося, що з  того часу, як  він прийшов сюди, на старе кладовище, минуло не менше доби, що це було вчора».

Вася. Як гарно!

Валек. Сумно тут.

Вася. Ви всі живете тут?

Валек. Тут?

Вася. А де ж ваш дім?

Валек. Ти ще прийдеш до нас?

Вася. Прийду, обов’язково.

Валек.  Що ж, і справді приходь, тільки в такий час, коли наші будуть у місті.

Вася. Хто це «ваші»?

Валек. Та наші… усі… Тибурцій, «професор»… хоча той, мабуть, не заважатиме.

Вася. Добре. Я подивлюся коли вони будуть у місті і прийду. Я поки-що прощавайте!

Валек. Гей! Послухай! А ти не будеш базікати про те, що був у нас?

Вася. Нікому не скааажу.

Валек. Ну, ось це добре! А цим своїм дурням-хлопцям, коли лізтимуть, скажи, що бачив чорта.

Вася. Гаразд, скажу.

Валек.ну, прощавай.

Вася. Прощавай.

23-й слайд «Працелюбність»

Ведучий  У Нижньому Новгороді Короленко написав відому повість «Сліпий музикант». Це розповідь про музиканта, який народився сліпим, його страдання і як він зрозумів, що звільниться від них, якщо буде разом з людьми.

24-й слайд «Книги»»

Інсценівка

 Звуки сопілки

Хлопець. Хлопчику! Не знаєш, хто це тут тільки що грав?

Дівчина. Це я…Як гарно!

Хлопець. Чому ж ви не йдете собі?

Дівчина. Чого ж ти мене проганяєш?

Хлопець. Я не люблю, коли до мене приходять…

Дівчина. Ото ще!.. Дивіться-но! Хіба вся земля твоя і ти можеш кому-небуть заборонити ходити по землі?

Хлопець. Мама звеліла всім, щоб сюди до мене не ходили.

Дівчина. Мама? А моя мама дозволила мені ходити над річкою…

Хлопець. Ідіть, ідіть, ідіть геть!

Дівчина. Ах, який поганей хлопець!

Звуки сопілки

Хлопець. Слухайте! Це знову ви?

Дівчина. Хіба ви не бачите, що це я? Хто тебе вивчив так гарно грати на дудці?

Хлопець. Йохим вивчив.

Дівчина. Дуже гарно! А чого ти такий сердитий?

Хлопець.Я… не серджусь на вас.

Дівчина. Ну, то й я не серджусь…

Хлопець. Я не вмію грати з вами.

Дівчина. Не вмієш грати? Чому?

Хлопець. Так.

Дівчина. Ні, чому ж?

Хлопець. Так.

Дівчина. Який ти смішний. Це ти, мабуть, того, що зо мною не знайомий. Ось узнаєш мене, тоді перестанеш боятися. А я  не боюсь нікого.

Хлопець. Де ви взяли квіти?

Дівчина. Там.

Хлопець. На луках?

Дівчина. Ні, там.

Хлопець. Значить, в гаю. А які це квіти?

Дівчина. Хіба ти не знаєш квітів?.. Ах, який ти чудний… справді, ти дуже чудний…

Хлопець. Це жовтець, а ось це фіалка.

Дівчина. Нащо ти лякаєш мене погане хлопчисько? Що я тобі зробила? Нащо? Слухай, чого ти плачеш? Ти, мабуть, думаєш, що я поскаржуся? Ну, ьне плач, я нікому не скажу. Ну, ну, годі ж!

Хлопець. Я не хотів налякати тебе.

Дівчина. Добре, добре! Я не сержусь!.. Ти ж більше не будеш.Але все-таки  ти дуже чудний.

Хлопець. Я не чудний, ні я не чудний…я.. я – сліпий!

Дівчина. Сліпи-ий!

І цей сліпий став чудовим музикантом.

Ведучий Живучи в Нижньому, письменник багато мандрував. З цих поїздок народилися чудові його нариси «В пустынных местах». В 1893 р. Короленко їздив в Америку, на всесвітню виставку. Під враженням цієї поїздки був написаний цей твір «Без язика», про життя двох українських селян, які поїхали в Америку.

Найвизначнішим твором письменника є «Історія мого сучасника», над якою він працював майже два десятиріччя. У ній Короленко розповів про своє життя: дитинство, студентські роки і роки заслання.

Учень  «Працелюбність»

 Любив розповісти про пережите,

А спогади, як спалахи живі:

Заслання і урядники сердиті,

Жандарми і кайдани, й вартові.

Та вмів не приклонятись, не лякатись,

Не перейматись долею такою.

Мав надзвичайну здатність посміхатись,

І жартувати над самим собою.

Ведучий. Короленко був не тільки письменником-белетристом, але й письменником по питаннях політики і громадського життя.

Учениця    Світилась мудрість у його очах,

У серці біль чужий стояв, як ехо,

І зізнавались у чужих листах,

Йому в любові і Толстой, і Чехов.

І з особливим, чистим почуттям,

Писали, присилали телеграми:     

«Спасибі Вам. Ми дуже вдячні Вам.

Ми надзвичайно раді дружбі з Вами»

25-й слайд «Полтава»

Ведучий  У 1900 р. він переїхав у Полтаву, де жив до самої смерті. Відомим громадським виступом В.Г.Короленка був «Відкритий лист старшому радникові Філонову», надрукований в газеті «Полтавщина».

Учень   

 І ось Полтава. Куточок райський України,

Здавалося чого б іще бажати,

Та нило серце серед ночі й днини,

Бо треба було з горя виручати,

Селянських ходоків , в біді не винних,

Які шукали захисту у нього,

Писать не міг з такої ось причини,

Що за людей була в душі тривога.

Жовтнева революція ! На тебе,

Багато хто очікував в надії,

Та ти не освітлила небо,

А лиш розбила наші мрії.

Ведучий  Взимку 1905 р. полтавський чиновник Філонов прибув на чолі карної експедиції в с.Сорочинці. Тут були виступи селян проти влади і Філонов жорстоко з ними розправився. Він зігнав і поставив на коліна в сніг все населення села і тримав їх чотири з половиною години, а козаки їх били нагайками. В цей час Короленко добився суду над Філоновим, але він не відбувся: Філонов був убитий. Письменника звинуватили в причетності до вбивства, але розслідування підтвердило вину Філонова і влада не ризикнула створити проти Короленка судову справу. Адже письменник був широко відомий не тільки в Росії, але й в усьому світі.

26-й слайд «Пам’ятні місця»

Учень        

Полтаво рідна, знаєш, тут

Колись ходила ця Людина,

І носить наш педінститут,

Ім’я славетне твого сина.

Як біль чужий йому болів,

І як він міг його сприймати!

Здається, що не стане слів,

Щоб це словами передати.

Земля, якби таких людей

Ти не давала на світ божий

Який же світ тоді оцей

Був непривітний, нехороший.

Спасибі, земле, наша ненько,

Тобі ми дякуєм за сина,

За дорогого Короленка.

27-й слайд «Світове визнання»

Пісня про Полтаву

Тема «Казкова мозаїка»

 («Інтелектуальна гра за казками

X К Андерсена)

Мета: розширити знання учнів про казки X К Ан дерсена, розвивати їх усне мовлення, удосконалювати вміння висловлювати власні думки

Тип:  урок додаткового читання

Урок за казками Андерсена доцільно провести у формі гри Це подобається дітям, вони з цікавістю готуються до подібних уроків, особливо, якщо в ході роботи використано їх власні малюнки, улюблені мелодії

Інтелектуальна гра проходить у три етапи У першо­му турі беруть участь всі учні, у другому — ті, хто першим набере 5 жетонів (за вірну відповідь — один жетон), у третьому — змагаються ті, хто переміг у другому турі Переможців у грі може бути три «Інтелектуал», кращий «Ілюстратор», кращий «опо­відач»

Ведучим гри може бути вчитель або один з учнів

Матеріали до уроку

Орієнтовні запитання   першого туру

1   Ким за національністю був Андерсен ?(Датчанин)

2   В якому місті він народився? (Оденс)

3    За  що  нагороджують  премією  Імені  Андерсена  ? (За кращі дитячі книжки)

4   «Зеленим лугом походжав довгоногий бусол і теревенив по єгипетськи — цьому він вивчився у своєї матері», яка каз­ка Андерсена так починається («Гидке качення»)

5   Чий це портрет  «Стара    з довгою жорсткою бородою і кущистими, навислими бровами» ?(Стара розбійний   з казки «Снігова Королева»)

6  В чому, за словами старої фінки, сила Герди ?(В її серці, в тому   що вона невинне дитя)

7   Чи довго шукала Герда Кая? Що вони помітили, коли повернулися додому (Що стали дорослими)

8  За що любила маленька Іда студента? (За те, що він умів розповідати історії і вирізати фігурки)

9   Які квіти виконували роль короля і королеви? (Троянди, «Квіти маленької Іди»)

10  Що зробила Іда з «мертвими» квітами? (Поховала)

11    Чому помер жайворонок із казки  «Ромашка»?  (Від спраги)

12   Хто щиро любив цю пташку?(«Ромашка»)

13   Чому лелек називають Петерами? (В честь хлопчика, який захищав цих птахів)

14   Яка доля вченого з казки «Тінь»? (Тінь його перемогла)

15   На що виміняв старий коня (казка «Що вже чоловік зробить, то те и буде»)?(Кінь — корова — вівця — гуска — курка — мішок  гнилих  яблук)    Чи   знаєте   ви   українську народну казку з подібним сюжетом? («Калиточка»)

16    Про   що   мріяла  жаба   (казка   «Жаба»)?  (Побувати в Єгипті)

17  Як звали братів із казки «Штопальна голка»?(Товстун, Ласун  Довготелесий  Златоперст  Пер-музика)

18    Чим  закінчилася Історія  ялинки?  (її спалили після свята)

19  Скільки років було Елізі, коли вона повернулася додому з села, куди відправила її мачуха? (15)

20   Скільки братів було в казці «Дикі лебеді»? (11)

21    В якій казці солдат оженився на принцесі?  («Кресало»)

22   Скільки днів святкували весілля? (8)

23  Хто побачив, що король голий («Нове плаття короля»)? (Невинне дитя)

24   Якого зросту була Дюймовочка? (25 см)

25   В чию честь назвали своїх синів одинадцять крамарів (Солов'я)

Перед    другим    туром    проводиться    конкурс    на кращого    оповідача     Учні    переказують    фрагменти улюблених казок, не називаючи їх.   Слухачі вгадують назву казки  (отримують додатковий жетон)  І визначають кращого оповідача

Другий   тур                   

У цьому турі учасники повинні якнайшвидше визначити вірну відповідь

1. Що не сподобалося принцесі в подарунках (“Свинопас”)

а)  вони були не справжні,

б)   вони були не гарні,

в)   вони були справжні?

В який день Оле-Лукойє розповідав про весілля іграшок:

а)   понеділок;

б)  субота;

в) п'ятниця?

3. Кому з героїв Андерсена споруджено пам'ятник в Копенгагені:

а)  Сніговій Королеві;

б)  Русалочці;

в)  Оле-Лукойе?

4.  Якоі форми була грядка молодшої русалочки

а)  сонце;

б)   кит;

в)  русалка?

5. Що могло врятувати Русалочку:

а) допомога батька;

б) смерть принца;

в) кров убитого нею принца?

Третій  тур

Після другого туру має залишитися 2 учасники. Вони за 1 хвилину пишуть назви казок Андерсена або імена їх героїв. Перемагає той, хто запише більше назв або імен.

Разом з переможцем гри і кращим оповідачем відзначається і кращий ілюстратор, якого теж визна­чають учні класу. Малюнки «художників» можуть бути представлені в класній «картинній галереї».

Домашнє завдання: підготувати розповідь про улюбленого героя з казки Андерсена.

І тур. «Спочатку про авторів»

1. Де і коли народився... (Ч. Діккенс, Ш. Бронте, У. Теккерей, Б. Шоу)?

Відповіді.

    Ч.Діккенс—7лютого 1812 р. в Лендпорті               (Портсмут);

Ш. Бронте — 18 квітня 1816 р. у селищі     Торнтоні графства Йорк­шир, в сім”ї священика;

У. Теккерей—1811 р. в Індії, в Калькутті;

Б. Шоу — 1856 р., Дублін (Ірландія).

2.Як звали батька письменника, його професія?

Відповіді.

Діккенс—Джон Діккенс, чиновник морського відомства;

Бронте—Патрік Бронте, спочатку був ткачем, пізніше вчителем, а після закінчення Кембріджського університету — пастором;

Теккерей—батько служив у колоніальній адміністрації;

Шоу—Джордж Карр Шоу, займався торгівлею хлібом.

3. Яку освіту отримав письменник... (Ч. Діккенс, Ш. Бронте, У.Теккерєй,  Б.Шоу)?

Відповіді.

Діккенс — з 12 років  почав  працювати;

Шарлолтз Бронте—спочатку спеціальна школа для служителів церкви, потім школа міста Вулер у Ро-Хеді;

Уільям Теккерей — спочатку школа в Чартерхауз, потім Кембрідж;

Бернард Шоу—Дублінська центральна зразкова  чоловіча  школа.

4.В яку «еру» писали свої твори Ч.Діккенс, Ш.Бронте, У.Текке­рей, Б.Шоу?

Відповідь.

«Блаженну вікторіанську еру». Час королеви Вікторії (роки правління 1837-1901).

5. Псевдонім молодого Ч. Діккенса?

Відповідь.

Боз—жартівливе прізвисько молодшого брата Ч. Діккенса.

6. Керрер Белл, чиє це ім'я?

Відповідь.

Це псевдонім Шарлотти Бронте.

    7.Коли і за яких обставин відбулося знайомство Ч. Діккенса  і  У. Теккерея?

Відповідь.

1836 рік. Помер Роберт Сеймур, художник, який ілюстрував «Посмертні записки Піквікського клубу». Переговори велися з декількома художниками, в тому числі і з У.Теккереєм. Але його ма­люнки не сподобалися Ч. Діккенсу.

    8. Хто із письменників: Ч. Діккенс, Ш.Бронте, У.Теккерей, Б.Шоу — були членами Фабіанського товариства?

Відповідь.  

    Тільки Бернард Шоу.

    9.Уільям Теккерей  --____майстер        літературної пародії. На якого письменника Теккерей ніколи не писав пародій?

   Відповідь.

  На Ч. Діккенса.

10. Твори якого письменника віднесені до вічних Книг?

 Відповідь.

Романи Діккенса.

IIтур. «Поговоримо про творчість письменника »

1. Назвати перший роман критичного реалізму в Англії XIX століття.

Відповідь.

Чарлз Діккенс «Пригрди Олівера Твіста», 1839 р. 2. Назвати всі твори Ш. Бронте. Відповідь.

1846 — «Учитель», 1847 — «Джен Ейр», 1849 — «Шерлі», 1853 — «Віллет».

3. Як називався перший друкований твір, який приніс славу... (Ч. Діккенсу, Ш. Бронте, У. Теккерею, Б. Шоу)?

  Відповідь.

4. Діккенс — 1837 р. «Посмертні записки Піквікського клубу»;

Ш. Бронте — 1847 р. «Джен Ейр»;

У. Теккерей — 1847 р. «Ярмарок марнославства»;

Б. Шоу— 1885 р. «Душа вдівця».

4. Назвати п'єси Б. Шоу, які ввійшли в цикл «Неприємні п'єси».

 Відповідь.

«Душа вдівця», «Професія місіс Уорен», «Серцеїд».

5. Коли був надрукований роман Ш.Бронте «Джен Ейр»?

 Відповідь.

 1847 рік.

   6. За який твір і в якому році Б. Шоу було присуджено Нобелівську премію?

 Відповідь.

 1925 р., роман-пенталогія «Назад до Мафусаїла» (1918-1920).

7. Яку таємницю Ч. Діккенса ніколи не розкриють?

 Відповідь.

«Таємницю Едвіна Друда». В 1863 році Ч.Діккенс починає писа­ти роман, який залишається  незавершеним.

8. Яка книга стала маніфестом творчості Б.Шоу?

Відповідь.

1891 рік, «Квінтесенція ібсенізму».

9. Назвати історичні романи Уільяма Теккерея.

Відповідь.

1852 рік — «Історія Генрі Есмонда»; 1859 рік — «Вергінці».

10. Назвати п'єси Б. Шоу, які ввійшли до циклу «Приємні п'єси».

 Відповідь.

«Зброя і людина», «Кандіда», «Обранці долі», «Поживемо — по­бачимо».

11. В якому творі Ш. Бронте розповідає про своє життя в Брюс­селі, де вчилася і мріяла про відкриття власної школи?

Відповідь.

1853 рік, роман «Віллет».

12. Які твори Ч. Діккенса присвячені питанням виховання та ос­віти в Англії?

Відповідь.

«Пригоди Олівера Твіста», «Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі»        

ІІІ тур. «Гортаючи сторінки творів»

Хто увійшов в англійську літературу разом з Джен Ейр?

   Відповідь.

Нова героїня — горда, працелюбна, обдарована, що захищає права жінок.

2. Чого навчав Хіггінс Елізу?

Відповідь.

Офпоепії та манерам поведінки.

3. Коли Олівер Твіст утік з притулку, то він опинився на...

Відповідь.

На самісінькому «дні» Лондону.

4.19 січня. Що за дата в житті Джейн Ейр?

Відповідь.

Інформаційно-практичний бюлетень можна передплатити з будь-якого місяця у будь-якому відділенні зв'язку України.

Передплатний індекс за каталогом 40315

День від'їзду до Ловудської школи.

5. Хто, на вашу думку, вийшов переможцем у суперечці Хігінса з Пікерінгом? Відповідь. Сам Хігінс; Пікерінг; Еліза Дулітл.

6. Що приховували від Джейн Ейр в домі містера Рочествера?

Відповідь.

Те, що на третьому поверсі живе його божевільна дружина.

7. Хто перший по-людські поставився до Олівера Твіста?

Відповідь.

Містер Браунлоу.

8. Назвати представників лондонського «дна», з якими доля зве­ла Олівера Твіста. Відповідь. Феджін, Сайко, «джентельмен», Монко.

9. Хто врятував родове гніздо містера Рочестера від пожежі. А самого його — від смерті? Відповідь. Джен.

10.3 якою метою вперше прийшов батько Елізи в дім Хігінса? Відповідь. Вимагати грошей.

11. В якому творі події відбуваються в Англії, Франції, Бельгії, Німеччині, Італії, говориться про Індію та Африку? Відповідь. Уільям-Мейпіс Теккерей «Ярмарок марнославства».

12. Які твори вам найбільше сподобалися?

IV тур. «На порозі творчого задуму» 1. Коли і для кого була написана п'єса "Пігмаліон"? Відповідь. 1912-1913 рр. для Стелли Патрік Кембел.

2. Який твір молодого Діккенса-ліберала став відповіддю на но­вий закон про бідних, прийнятий британським парламентом у 1834 році?

Відповідь.

«Пригоди Олівера Твіста».

3. Чому роман «Джен Ейр» побачв світ під псевдонімом Керрер Белл?

Відповідь.

Письменниця вимушена була взяти чоловіче ім'я, адже вона доб­ре знала, що охоронці консервативних традицій засудять її за смі­ливість у відстоюванні жіночої гідності та рівноправності.

4. З ким вів полеміку У. Теккерей, написавши «роман без ге­роя»? Відповідь.

З Ч. Діккенсом, при цьому не називаючи його ім'я. V тур. «Про кого йдеться»

1. «Кров моя кипіла, в мені палала невгамовна лють повсталого раба... Адже я не могла дати відповідь на невідступне болюче пи­тання: чому я страждаю?».

Відповідь.

Джен Ейр.

2. «Коли минуло дев'ять років, він був блідим хлопчиком, замалим на зріст, безперечно, захарчованим)). Відповідь. Олівер Твіст.

3. «Старий джентельмен із нвпудрованим волоссям і золотими окулярами мав дуже поважний вигляд. На ньому був темно-зеле­ний сурдут із чорним оксамитовим коміром і білі штани, а під пах­вою він тримав елегантного бамбукового ціпочка».

Відповідь.

Містер Браунлоу.

4. «її ніяк не можна назвати привабливою, їй років вісімнадцять-двадцать, не більше. На ній чорний солом'яний капелюх... Волосся її якогось мишачого кольору, який не зустрічається в природі».

Відповідь.

Еліза Дулітл.

5. «Бути вашою дружиною — для мене найбільше щастя на землі!». Відповідь. Джен Ейр містеру Рочестеру.

6. «...старезний зморщений єврей у засмальцьованому байково­му лапсердаці з розхристаним коміром. Його зловмисне бридке обличчя геть чисто заросло сплутаним рудим клоччям».

 Відповідь.

Феджін.

VI тур. «Поговоримо про теорію».

1. Що означає слово «проза»?

Відповідь.

Літературні твори, написані не віршем, а звичайною мовою.

2. Назвати відомі вам епічні жанри. Відповідь.

Основні епічні жанри — казка, легенда, епопея, роман, повість, оповідання, новела, нарис.

3. Назвати відомі вам драматичні жанри.

Відповідь.

Трагедія, комедія, власне драма, водевіль.

4. Що таке драма? її особливість. Відповідь.

Один з родів художньої літератури. Особливість драми як роду лі­тератури полягає в тому, що вона призначена для сценічного вті­лення.

VII тур. «Давайте підсумуємо» (від учнів вимагається поширена відповідь].

1. Що об'єдную англійську літературу середини XIX столптя (Ч. Діккенс, Ш. Бронте) з українською та російською цього ж періоду?

2. Яку тему, котра посяде важливе місце в усій подальшій твор­чості, порушує Ч. Діккенс у «Пригодах Олівера Твіста»?

Відповідь.

Роман «Олівер твіст» відкриває собою ряд соціальних романів Діккенса, в центрі кожного із яких стоїть образ простої людини, чиє життя і негаразди відображають типову участь людей із народу.

3. Чому Б. Шоу назвав свою п'єсу "Пігмаліон"?

4. Хто із героїв Б. Шоу змінився під час експерименту і чому?

5. Як, на вашу думку, далі склалося житті Елізи Дулітл? Можливі відповіді.

Еліза буде дружиною Хігінса; Еліза вийде заміж за Фреді; Еліза стає господаркою магазину квітів.

6. Чим відрізняється Еліза Дулітл від Галатеї із давньогрецького міфу?

Відповідь.

Якщо оживша Галатея була прикладом покірливості та кохання, то Галатея Шоу піднімає бунт проти свого Пігмаліона; якщо Пігмаліон і Галатея одружуються, то герої Шоу ні в якому разі не по­винні одружитися.

7. Трагічне і комічне в романі Ч. Діккенса «Пригоди Олівера Твіста».

Відповідь.

Перебування Олівера в «робітному» домі та на фермі, лавка тру­наря; вбивство Сайксом за наказом Феджіна своєї коханки Ненсі. Учні зачитують самостійно вибрані комічні моменти в романі.

8. Яка тема роману Ш. Бронте "Джен Ейр"? Відповідь.

В романі розповідається про життя бідної дівчини Джен Ейр, історію її боротьби за свою людську гідність.

9. Як розв'язується проблема емансипації жінки в романі «Джен Ейр»?

Відповідь.

Ідея рівності — лейтмотив роману. Емансипація жінок, боротьба за їх рівні права з чоловіками — один з аспектів цієї ідеї. В сцені освідчення в коханні Джен відстоює не тільки свою жіночу, а на­самперед людську гідність.

10. Які почуття пробуджує у нас роман «Джен Ейр»?

Відповідь.

Почуття щирої дружби, вірності, любові, красоти людських взаємин, почуття справжньої людяності, справедливості, незалеж­ності поглядів, прагнення до захисту своєї гідності, честі.

11. Назвіть прізвище першого перекладача роману «Джен Ейр» на українську мову. Відповідь. М. Рудницький.

12. Який роман має підзаголовок «Роман без героя»?

Відповідь.

У. Теккерей «Ярмарок

 Прес-конференція

"Мені треба багато чого сказати...

" (за драматургією Г. Ібсена).

 Слово вчителя.

 Кожен з вас мріє про свій дім, про свою сім’ю і хочеться, щоб реальне життя було яскравим і радісним, як, наприклад у ляльки  Барбі. Але людина дорослішає і поступово розуміє, що не все так так гарно в житті- подивіться на своїх батьків, і ви побачите. Що у них не так багато веселощів сьогодні. Проте як зробити сімейний дім справжнім, а не ляльковим, як наповнити щирими почуттями і радістю? Над цими питаннями замислювався норвезький драматург Генрік Ібсен у своїй драмі « Ляльковий дім».

Ця п’єса ставить хвилюючі питання, а важливі для нас і сьогодні: як жити, як любити і яким бути?..

Сім’я-це дійсно велика таємниця.Усі казки завершуються вінчальними дзвонами. А в літературі важко знайти щасливу подружню пару. Хіба що Наташа Ростова та П’єр Безухов, або Левін та Кіті. От і виходить, що, окрім античних Філемона і Бавкіди не пригадати щасливих сімейних пар. Вони так любили один одного, що боги задовольнили їхнє бажання померти в один день. А по смерті вони перетворилися на дерева, які росли з одного кореня.

Давня легенда змушує замислитись, у чому ж полягає той єдиний, загальний корінь сім’ї, коли йому не страшні ніякі вітри і він дає соковиті плоди на пишній кроні сімейного дерева?

На початку 70-х років сучасний театр став знову  звертатися  до Ібсена, зокрема до проблем духовного життя. Наприклад, у Німеччині в 70-ті роки

«Ляльковий дім» ставили за один сезон 12 разів. Це означає, що у своїх п’єсах торкався тих проблем, що є актуальними сьогодні.

Секрет Ібсена- це привернення уваги суспільства до інтимного, душевного життя людини, до її індивідуальності, до боротьби, що відбувається в серці кожної людини, про яку він сам сказав:

Жити- це знову й знову

З тролями в серці бій

Творити- цей суд суворий,

Суд над самим собою.

Дійові особи:

Генрік Ібсен — драматург.

Нора — молода жінка.

Фру Лінне  — подруга Нори.

Хельмер — колишній чоловік Нори.

Стокман — колишній курортний лікар.

Фру Алвінг — літня жінка.

Пастор Мандерс.

Бернард Шоу — театральний критик і журналіст.

Кореспонденти.

Ібсен (урочисто). Панове! Дозвольте розпочати оголошену прес-конференцію, присвячену обговоренню актуальних суспільних проблем. Насамперед дозвольте представити вам учасників цього заходу.

Під час представлення кожний учасник підводиться і вклоняється присутнім.

А тепер нагадую журналістам і всім присутнім, що кожен із вас має право задавати питання в усній або письмовій формі, звертатися із проханням прокоментувати ті висловлювання і події, що пов'язані з темою нашої прес-конференції. Вже надійшла перша записка, що містить два запитання особисто до мене як драматурга. (Читає). "Чим, на Вашу думку, була спричинена потреба в оновленні драматургії та чому представники нової драми не вдовольнялися пошуком трагедії в житті, а зображали життя як трагедію?". (До присутніх). Шановне панство! Коли ми з вами обговорюємо прочитану п'єсу або переглянуту виставу, то передовсім обмінюємося власними враженнями, висловлюємо свою думку про те, що зачепило до глибини душі. А тепер скажіть, чим же схвилює нас твір з вигаданими подіями і нереальними героями, які живуть мріями про кохання, небезпечні пригоди та екзотичні країни, але нехтують справжнім життям? Кому потрібні п'єси, що залишають розум без думки, а серце без почуття? Ось чому мистецтву треба надавати правдивості та проблемності, а це стає можливим завдяки розкриттю трагедії людського життя, а не зображенню окремих фактів з нього.

Шоу. Цілком поділяю Вашу позицію, пане Ібсене! Як автор критичного огляду "Квінтесенція ібсенізму" звертаю увагу ще на одну суттєву ознаку нової драми — дискусійність. Адже і Ви, і Ваші однодумці, порушуючи в п'єсах складні суспільні проблеми, свідомо чи несвідомо змушували людей говорити про них уголос і дискутувати. Які з цих проблем мають особисто для Вас першочергове значення?

Ібсен. Знаєте, пане Шоу, Ваше запитання чимось нагадує мені спроби деяких журналістів з'ясувати, які з власних п'єс я вважаю найкращими, а героїв — найулюбленішими. Удраматичних творах я звертався до тих проблем, про які в тодішній Європі боялися навіть подумати: становище жінки в суспільстві, подружні взаємини, збереження людиною морального і фізичного здоров'я, панування лицемірства і пригнічення індивідуальності... Чи можехтось із присутніх сказати, що серед перелічених є другорядні запитання, важливість яких викликає сьогодні сумніви?.

Кореспондент 1 .Пані Норо, я дозволю собі припущення, що Ваша згода взяти участь у сьогоднішній прес- конференції рівнозначна тому рішучому крокові у фіналі драми, коли Ви залишили ляльковий дім. Скажіть, як Ви оцінюєте свої вчинки?

Нора. Якщо сказати відверто, то не очікувала від Вас саме такого запитання. Я вже звикла до крайніх позицій: жінки зазвичай із розумінням ставляться до мене і цікавляться подальшою долею, тоді як представники сильної статі засуджують мої дії. Чоловіки навряд чи повірять, що прийняті рішення стали нелегким випробуванням, завдали мені багато страждань і горя. Розмова з Хельмером і його негідна поведінка настільки вразили мене, що я тривалий час не могла позбутися відчуттів розгубленості та розпачу, душевного спустошення... Потрібно було переосмислити не окремі факти, а все життя, щоб наважитися на репліку-протест: "Мені треба багато чого сказати тобі". Минув час, угамувалися пристрасті навколо тих подій, і я вже зможу зважено оцінити свої вчинки. Переконана, що все зробила правильно, хоча й запізно.

Хельмер (до Нори). Норо, отямся! Ти і тепер міркуєш як дитина, не розуміючи, в якому суспільстві живеш.

Нора. Тоді я справді не розуміла, але твердо вирішила придивитися до нього. Я прагнула розібратися, хто ж із нас має слушність — суспільство чи я. І врешті-решт переконалася, що я нічим не завинила перед людством, що мої бажання бути собою не суперечать законам і суспільній моралі. То й годі, Торвальде, виправдовуватися недосконалістю суспільства.

Хельмер: То, виходить, пташка знову літала смітити грішми?

      Норо! (підходить і жартома бере її за вухо)

      І знову твоя легковажність. Ти уяви собі, сьогодні я позичу тисячу крон, ти потратиш їх на свято, а напередодні на мою голову звалиться черепиця з покрівлі - і все.

Нора: ну що ж, як хочеш, Торвальде .

Х-р: Ну, ну, от пташка і опустила крилечко. Га? Білочка надулась…

Нора: Іди сюди я тобі покажу, чого я накупила! І як дешево! І дітям, і служницям, і няні.

Х-р: Ну, ну. А ти мені ось що скажи, маленька крутійко, що ти для себе видивилась?

Нора: Е, мені зовсім нічого не треба. Ти б дав мені грішми, Торвальде. Я потім і купила б собі на них що-небудь.

Х-р: А як називають пташок, які завжди смітять грішми?

Нора: Знаю, знаю – марнотратницями.

Х-р: Як дорого обходиться чоловікові така пташечка.

Нора: Фу! Як можна так говорити! Я ж заощаджую, скільки можу.

Х-р: От уже правда істинна! Скільки можеш. Але ти зовсім не можеш.

Фру Алвінг. Бачу, що ми з Вами, пані Норо, маємо дещо спільне. Маю на увазі насамперед невдалий шлюб, який не виправдав наших жіночих сподівань і не зробив нас щасливими.

Пастор Мандерс (обурено). Саме в цьому і виявляється бунтівний дух, у цих вимогах щастя отут, на землі! Яке право маємо ми, люди, на щастя? Ні, пані-Алвінг, ми мусимо дотримуватися свого обов'язку.

Фру Алвінг. Пасторе, чому тільки жінка має пам'ятати все життя про свій обов'язок, тоді як чоловік забуває про нього на другий день після весілля?

Пастор Мандерс (невдоволено). Дружина не може бути суддею чоловікові. Ваш обов'язок полягає у тому, щоб покірно нести хрест, покладений на Вас вищою волею. А Ви замість того обурилися і скинули з себе цей хрест, покинули чоловіка, який схибив і якому ви мусите бути опорою у житті. Воістину, кожна з вас є багатогрішною дружиною і матір'ю! (До Нори). Я закликаю Вас, пані Норо, покаятися і якнайшвидше повернутися до свого чоловіка.

Кореспондент 1 (до пастора). Ви справді вважаєте що у всьому винна дружина, яка не виконує свої шлюбні обов'язки? Але чому ж тоді подружні конфлікти виходять за межі поодиноких випадків і стають масовим явищем?

Пастор Мандерс. Ви мене правильно зрозуміли. Звісно, сімейне життя не завжди відзначається належною чистотою. Однак не варто всім про це знати. Багато чого в подружніх стосунках має залишатися прихованим від сторонніх очей, і це відповідає суті шлюбу.

І б с є н . Я не коментуватиму висловлювання пастора, щоб мене потім не звинуватили в упередженості. Підкреслю лише, що вся п'єса "Ляльковий дім" написана саме заради заключної сцени, в якій Нора залишає сім'ю.

Кореспондент 2. Пані Норо, дозвольте задати Вам запитання.

Нора: Так, прошу.

Кореспондент 2. Дякую. Чи допускаєте Ви ймовірність того, що за умов іншого розвитку подій у фіналі Ви обрали б зважене рішення і не зачинили за собою двері власного будинку?

Н о р а . Я не певна в цьому. (Схвильовано). Які події Ви маєте на увазі?

Кореспондент 2. Ні-ні, не хвилюйтеся. Гадаю, що Вашим дітям нічого не загрожує, хоча й таке не треба скидати з рахунку. Припускаю, що ваші близькі або друзі могли запропонувати Вам свою допомогу. Наприклад, пані Лінне.

Фру Лінне: Здраствуй, Норо.

Нора: Здраствуйте.     

Фру Лінне: Ти, мабуть, не впізнаєш мене?

Нора: Ні, не знаю. Так, здається. Як! Кристина.невже це ти?    

Фру Лінне: Я.

Нора: Я тебе не впізнала.   

Фру Лінне: Ще б пак. За дев’ять - десять довгих років…

Нора: Ти головного не знаєш.   

Фру Лінне: Головного? Що ти хочеш сказати?

Нора: Говори тихше. Раптом Торвальд почує! Йому ні за що в світі не можна. Нікому не можна знати про це, Кристино, - нікому крім тебе.    

Фру Лінне: Та в чому справа?

Нора: Це я врятувала життя Торвальду.   

Фру Лінне: Врятувала? Як врятувала?

Нора: Торвальд не вижив би, якби не потрапив на південь.   

Фру Лінне: Еге ж. І твій батько дав вам потрібні кошти.

Нора: Це Торвальд так гадає і всі інші, але це я дістала гроші.      

Фру Лінне: Ти? Всю цю велику суму?

Нора: Тисячу двісті спецій. Чотири тисячі вісімсот крон.    

Фру Лінне: Я нічого не розумію. Чи не натворила щось нерозважливого?

Нора: Хіба нерозважливого врятувати життя своєму чоловікові? Я починала розмови, що хотіла б побувати за кордоном. Він так розсердився. Сказав, що у мене вітер у голові, і що його обов’язок як чоловіка не потурать моїм примхам.     

Фру Лінне: І твій чоловік так і не дізнався від твого батька, що гроші були не від нього.

Нора: Так і не дізнався. Але тато помер саме в ці дні.   

Фру Лінне: І ти досі не зізналася чоловікові?

Нора: Ні, боронь Боже, що ти! Він такий суворий що до цього. І крім того, з чоловічим самолюбством. Для нього було б так болісно, принизливо дізнатися, що він зобов’язаний мені чимось. Це б зіпсувало наші стосунки, наше щасливе сімейне життя перестало б бути таким яким воно є. Ну от і доводилося заощаджувати на чому тільки можна.    

Фру Лінне: Відмовляти самій собі, бідолашна?

Нора: Зрозуміло. Торвальд було дасть грошей на нове плаття і тому подібне, а я завжди витрачу тільки половину. Все якомога дешевше та простіше купляла. Ну були в мене, звичайно, й інші джерела. Минулої зими пощастило – я одержала цілу купу паперів переписувати. Дуже приємно було сидіти і працювати, заробляти гроші. Я почувала себе майже мужньою.    

Фру Лінне: Норо… ти позичила гроші у Крогстада?

Нора: Так. І тепер Торвальд про все дізнається.     

Фру Лінне: Повір мені, Норо, так буде найкраще для вас обох.

Нора: Ти ще всього не знаєш. Я підробила підпис.   

Нора.  Але я вдячна Кристині за те, що вона цього не зробила, чим підштовхнула події до відомої розв'язки.

Кореспондент 2 (до фру Лінне). Пані Лінне, прокоментуйте, будь ласка, відповідь своєї подруги.

Фру Лінне. Від Нори я дізналася про шантаж і пообіцяла умовити Крогстада повернути той злощасний лист, призначений пану Хельмеру, нерозпечатаним. Однак підчас розмови з ним я зрозуміла, що треба покласти край подружній нещирості, змусити Хельмера і Нору з'ясувати стосунки. (Сумно). Що з цього вийшло, ви знаєте.

Нора: Сідай, Торвальде. Розмова буде довга... Ми одружені вісім років. Тобі не спадає на думку, що це ж уперше ми з тобою, чоловік з дружиною, сіли поговорити серйозно?

Хельмер: Норо, що це за слова!

Нора: Коли я жила вдома, з татом, він викладав мені усі свої погляди, і в мене були ті самі, якщо ж у мене були інші, я їх приховувала, — йому б це не сподобалось. Він називав мене своєю лялечкою-дочкою, грався мною, як я своїми ляльками..'. Я хочу сказати, що з татових рук я перейшла в твої. Ти ж зробив те ж саме: мене годували й одягали, а моє діло було — розважати, забавляти тебе. Ваша з татом вина, що з мене нічого не вийшло...

Хельмер: Норо! Яка дурниця! Яка невдячність! Хіба ти не була тут щаслива?

Нора: Ні, ніколи не була. Я тільки думала, що щаслива, а насправді... Ні, тільки весела. А весь наш дім був тільки великий ляльковий дім. Я була твоєю лялькою... А діти — вже моїми ляльками... У цьому, власне, й все наше подружнє життя, Торвальде.

Хельмер: Так, частина правди є в тому, що ти кажеш... Але тепер у нас все буде інакше. Час забавок минув, настав час виховання.

Нора: Чийого? Мого чи дітей?

Хельмер: І твого, і дітей, дорога Норо.

Нора: Ні, ти розсудив неправильно... Я повинна виховати себе саму... Тому я і йду від тебе.

Хельмер (схоплюючись): Що ти сказала? Ти не при своєму розумі! Хто тобі дозволить? Я забороняю!

Нора: Тепер даремно забороняти мені будь-що. Я візьму з собою лише своє. Від тебе нічого не візьму, ні тепер, ні опісля.

Хельмер: Ні, це обурливо! Ти не можеш так зневажати найсвятіші свої обов'язки!

Нора: Обов'язки?! А права! Я гадаю, що передусім я людина, як і ти, — або принаймі повинна стати людиною. Знаю, що більшість буде на твоєму боці...

Хельмер: Ти міркуєш, як дитина. Ти хвора, Норо. У тебе гарячка. Я навіть починаю думати, що ти божеволієш.

Нора: Ні, ніколи ще я не бувала так при своєму розумі і добрій пам'яті, як зараз.

Хельмер: І ти можеш також пояснити мені причину, чому я втратив твою любов?

Нора: Так, можу. Це сталося сьогодні ввечері... Я побачила, що ти не той, за кого я тебе вважала... Я терпляче ждала цілих вісім років чуда, адже воно буває не кожного дня. Сьогодні я була впевнена, що ти мене зрозумієш, захистиш, що ти виступиш вперед і... візьмеш вину на себе — скажеш: винен — я. Цього не сталось. Я зрозуміла, що жила з чужим чоловіком... З боягузом...

Хельмер: /притихлим голосом): Бачу, бачу... Справді, між нами лягла безодня... У мене вистачить сили стати іншим.

Нора: Можливо —" якщо ляльку у тебе заберуть.

Нора. Кристино, у тому, що мій шлюб розпався, твоєї провини немає. Ти все зробила як справжня подруга.

Кореспондент 3 (до ібсена). У мене запитання до Вас як драматурга. Підчас першої постановки "Лялькового дому" в Німеччині актриса Хедвіг Німан-Раабе зажадала змінити фінал п'єси. Ви виконали побажання і написали такий варіант останньої ремарки. (Читає). "Нора не залишає дім: Хельмер супроводжує її до дверей дитячої спальні, відбувається обмін репліками, Нора знесилено опускається біля дверей на стілець, і падає завіса". Чим Ви можете пояснити появу цієї ремарки: бажанням догодити виконавиці головної ролі і театральній публіці, намаганням послабити негативне ставлення в суспільстві до Вашої п'єси чи прагненням автора полегшити долю героїні?

І б с е н . Ви запропонували три варіанти відповіді, тому спробую відповісти на запитання, проаналізувавши кожну з них. Повірте, якщо б я жертвував власними ідеями заради задоволення побажань театральних постановників, а тим більше глядачів, то ніхто ніколи б не побачив моїх п'єс. Наступний варіант: чи намагався я послабити негативне ставлення суспільства до "Лялькового дому"? Ні, не намагався, бо не бачу тоді сенсу в драматургії, яка позбавлена можливості впливати на глядача, пробуджувати в ньому думки й переживання. Що ж до полегшення долі головної героїні, то подібний варіант теж неприйнятний, оскільки мій твір нічим не відрізнявся відтак званих "добре зроблених п'єс", на що (киває в бік Шоу) вказували деякі критики. В листі до редактора однієї датської газети я визнав невідповідність переробки первісному задумові та назвав її "варварським насильством" над п'єсою. Чи задовольняє Вас моя відповідь?

Кореспондент 3. Навпаки, викликає ще більше запитань. Яку перспективу залишаєте Ви суспільству відкритим фіналом своїх п'єс, коли найчастіше там панує невизначеність і песимізм?

І б с е н. Серйозне звинувачення, але не нове. Дуже часто мене називали песимістом. Так, я песиміст, оскільки не вірю у вічність людських ідеалів. Але водночас і оптиміст, бо не втрачаю надії на їхній розвиток. От хоча б запитайте пана Стокмана, чи зневірився він і чи склав зброю після того, як громада оголосила його ворогом народу.

Кореспондент 3 (до Стокмана). На жаль, пане Стокмане, ми зовсім не знаємо Вашої історії. Який конфлікт має на увазі пан Ібсен?

С т о к м а н . Так сталося, що я, виконуючи свій професійний обов'язок, повідомив городян про існуючу загрозу їхньому здоров'ю і здоров'ю пацієнтів водолікарні. За це мене оголосили ворогом народу, позбавили посади курортного лікаря і почали переслідувати мою сім'ю. Тоді я зрозумів, що справа не лише у водогоні та хвороботворних бактеріях. Усі наші духовні життєві джерела отруєно, все наше громадське життя ґрунтується на лицемірстві та корисливості. Треба очистити, дезінфікувати наше суспільство. Як ніколи, я сповнений рішучості боротися до останнього.

Кореспондент 4. Пане, Ібсене, Ви впевнені в успіху свого героя, який щойно заявив про намір перемогти в боротьбі з суспільством?

І б с е н . Я ніколи не брався тлумачити свої п'єси й оцінювати дійових осіб, бо прагнув усе передати в тексті, викликати в читача враження, що він під час читання переживає фрагмент реального життя. Винятком є лише лікар Стокман, якому я симпатизую і з яким маю багато спільного, крім, звичайно, його запальності та непримиренності. (Звертається до глядацької зали). А всі коментарі й тлумачення залишаю Вам. Дякую за увагу!

Учитель. Минає час, знову міняються століття, і знову ми шукаємо в літературі відповідей на свої питання. Письменники кінця XVII – початку XIX ст. показали красу і чарівність першого дотику руки, першого поцілунку, першого почуття. Проте минуло кілька десятиліть, і романтичні образи швидко подорослішали, перетворившись на «типових героїв у типових обставинах», а кінець ХІХ ст. став кінцем і високо кохання. Генрік Ібсен, а слідом за ним Метерлінк і Шоу, Гауптман і Брехт, Стріндберг і Чехов показали епоху га зламі двох століть як епоху, коли серця розбиваються, а не з’єднуються. ХХ століття, взагалі, стало століттям не-зустрічі, не-любові, не-щастя. Пам’ятайте у Цвєтаєвої: «Рас-стояния, версты, мили, нас рас-ставили, рас-садили… І хто знає, чи зможемо ми нарешті подолати великі «рас-стояния» між людьми і таку коротку відстань від серця до серця?..

Про актуальність проблеми сімейного щастя сьогодні можуть свідчити статистичні дані, вміщені в газеті «Світлиця» зареєстровано: шлюбів — , розлучень — .

Учені продовжують  розкладати сімейне життя по поличках, фахівці стверджують, що можуть наперед передбачити тривалість сумісного життя пари, попередити про найкращі й найгірші роки шлюбу, пропонують формули, за допомогою яких можна побудувати ідеальні сімейну пару.

-  Давайте спробуємо разом дати відповідь на питання «Що потрібно для щасливого шлюбу?»

-  Що мав на увазі Антуан де Сент-Екзюпері, коли стверджував, що « кохати – означає разом дивитися в одному напрямку?»

І на останок , хочу процитувати 10 порад психолога Річарда Дені, які допоможуть вам досягти гармонії в сім’ї :

1.                     Регулярно сідайте за стіл разом.

2.                     Обмінюйтесь думками.

3.                     Концентруйтесь на хорошому.

4.                     Будьте там, де потрібно.

5.                     Створюйте психологічний комфорт.

6.                     Робіть компліменти членам сім’ї.

7.                     Робіть сюрпризи.

8.                     Прощайте.

9.                     Діліться своїми радощами і печалями.

10.                Не забувайте про мету життя – щасливу сім’ю.